Вид – Лунь очеретяний (Circus aeruginosus) Рід – Лунь (Circus) Родина – Яструбові (Ассіріtridае) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Очеретяний лунь поширений в помірному кліматі Євразії, в Північно-Західній Африці, на островах Реюньон і Мадагаскар, в Австралії. В північній частині ареалу птах є перелітним. В Україні гніздиться по всій території, крім гірських районів; мігрує скрізь; іноді зимує на півдні, значно рідше трапляється взимку на решті території. Гніздиться лунь очеретяний на берегах озер, ставків, рік, морів, на озерах серед боліт, на річкових і морських островах, на лиманах і в заплавах — завжди у заростях очерету (Phragmites communis) або комишу (Scirpus lacustris) та інших очеретяних рослин і розріджених кущів (Salix sp., Alnus sp. тощо). Як правило, гніздо віддалене від краю заростей (іноді навіть дуже) до центру заростей або до місць із глибшою водою. Часто гніздо важкодоступне для людини. Будує птах його на великих купинах, невисоких кущах серед заростей трав'янистих очеретяних рослин, на наносах уламків торішніх стебел очерету, комишу та хмизу, на заломах стебел очерету або комишу, що утворилися під час повені або їх зробив лунь. Іноді гніздо влаштовує на висоті близько 1,5 м над поверхнею води (на кущах, на заломах очерету), а іноді так, що основа гнізда або купини, на якій воно зроблено, знаходиться у воді. Трапляються гнізда, під якими води немає, а є лише багнистий ґрунт.

Опис

Довжина тіла – 48 – 56 см
Розмах крил – 115 – 130 см
Вага – 400 – 1100 г кг

Найбільший серед лунів, що трапляються в Україні. Статевий диморфізм проявляється у розмірах та особливостях забарвлення. Самки значно більші від самців. Вікові зміни і статеві відмінності в забарвленні досить значні. Забарвлення дорослих самців – сіре, біле, буре або чорне; тім'я буре або чорне з охристими краями пір'їн; спина і плечі бурі або чорні з більш-менш розвиненим світлим малюнком. У дорослих самок голова вохриста з темними плямами, спинна сторона тіла бура з охристими відмітками на крилах і плечах; черевце буре; на грудях вохриста пляма. Молоді очеретяні луні в першому гніздовому вбранні схожі на дорослих самок, але без сіруватого кольору на крилах і з вужчими продовгуватими відмітками на тімені. Райдужна оболонка жовта, дзьоб і кігті чорні, ноги — жовті.

Самець

Самка

Спосіб життя

Лунь очеретяний живиться дрібними ссавцями, птахами, земноводними, плазунами й комахами, він поліфаг, але птахи становлять основу його їжі. Полює по берегах і над прибережними водами тієї водойми, де знаходиться його гніздова ділянка і неподалік від неї. Відвідує також сусідні з гніздом луки й поля. Мисливська ділянка невелика. Шукаючи здобич, систематично оглядає свою мисливську ділянку, причому літає повільно і на невеликій висоті. Здобич хапає лапами з поверхні води або на землі, при цьому може бути досить вертким. Націлившись на будь-яку тварину, що знаходиться на землі серед трав'янистих заростей чи на воді в очереті, лунь зупиняється над нею у повітрі, «зависає», тріпочучи крильми, потім швидко спускається на здобич з витягнутими вперед лапами і піднесеними крилами. Спійманих тварин убиває, стискаючи кігтями. Переносить здобич у лапах. Поїдаючи тварин, розриває їх на шматки. Порівняно великих птахів, наприклад дорослого крижня, луню не завжди щастить подолати і напади його часто кінчаються невдачею. Там, де гніздові ділянки луня очеретяного знаходяться поблизу степу чи полів, у їжі його часто трапляються різні дрібні шкідливі гризуни. Вони належать до його раціону і під час перельотів.

Розмноження

Навесні птахи перелітних українських популяцій повертаються у свої гніздові ділянки у південних областях звичайно з першої декади березня. На перельоті птахи звичайно летять поодинці на різній висоті. Першими прилітають самці, днів на п'ять-сім раніше від самок. Після прильоту птахи тримаються в районі своєї гніздової ділянки. Птахи щороку повертаються до неї навіть тоді, коли щорічно руйнують їх гнізда. Проте нерідко вони кидають свою ділянку і шукають нову, якщо на їх гніздовій території за природних обставин або з інших причин зникають чи зазнають несприятливих змін зарості очерету й кущів.

Будує гніздо лунь очеретяний завжди сам, чужих гнізд не займає. Те саме гніздо використовує іноді щорічно, але, мабуть, частіше робить нове поблизу старого. Будує переважно самка, але будівельні матеріали приносять у лапах обидва птахи. Збирають будівельні матеріали недалеко від гнізда, причому стебла очеретяних рослин та гілки птахи зламують дзьобом, притримуючи лапами, крім цього, підбирають на сусідніх з гніздовою ділянкою сухих місцях торішні бур'яни тощо. Характерною особливістю гнізд луня очеретяного, якщо вони зроблені не на купинах, є велика пухка основа, неохайно складена з грубих матеріалів; на цій основі міститься ретельніше й щільніше складене гніздо з дуже глибоким або навіть плоским лотком; він у деяких гніздах буває досить акуратним. Основу гнізда звичайно будує з гілок кущів лози чи вільхи, цілих кущів бур'яну (реп'яха, лободи, кураю тощо), товстих стебел очерету, рогозу й комишу. Саме гніздо зроблено переважно з тонших очеретин та комишу, з одного очерету чи комишу. Лоток складається з дрібних уламків стебел тих самих рослин, із засохлого або торішнього листя очерету, рогозу та різних осок; трапляються у лотку пасма очеретяної трави або кореневищ пирію (зібраного на ріллі), солома, зрідка шерсть тварин, пух і пера самого луня. Деякі лотки зроблено лише з волотей очерету або виключно з комишу. Якщо гніздо знаходиться серед густих заростей очерету, то птахи підламують навколо гнізда стебла його так, щоб утворився вільний простір для зльоту з гнізда; діаметр такого простору близько 1,5 м. Розміри гніздової ділянки луня очеретяного невеликі; часто гнізда різних пар лунів знаходяться на відстані 80—150 м. У місцях, густо заселених птахами різних видів, гнізда луня часто розташовані досить близько від гнізд окремих пар або колоній інших птахів — лиски, різних чапель, бугая, мартинів тощо.

Шлюбні ігри починаються із середини квітня. В них беруть участь самець і самка. Іноді шлюбний політ виконує один самець. Самка літає над районом гнізда великими кругами на помірній висоті, а самець неподалік від неї то здіймається вгору, де часом перекидається, то падає із складеними крилами, причому часто кричить. Перші яйця самка відкладає наприкінці квітня. Час відкладання яєць досить розтягнутий: в одній місцевості не насиджені кладки зустрічаються протягом травня, як виняток — і в перші дні червня. Пізні кладки здебільшого повторні; якщо гніздо з кладкою зруйнувати, птахи будують (не завжди) нове і відкладають повторну кладку. Нормальна кількість яєць у повних кладках — три-шість, переважно чотири-п'ять, зрідка трапляється два. Яйця відкладають з інтервалом у 24—48 год. Насиджує кладку тільки самка після відкладання першого яйця; насиджування триває близько 34 діб. Самка поводиться біля гнізда не дуже обережно, самець обережніший. Пташенята з'являються у гніздах з початку червня. З яєць однієї кладки пташенята вилуплюються протягом кількох діб, відповідно до інтервалів у відкладанні яєць, тому дуже відрізняються один від одного за розвитком, іноді найслабший гине. Близько тижня після появи останнього пташеняти самець продовжує годувати всю сім'ю, пізніше корм добувають обидва птахи. Переважно у виводках буває троє-четверо пташенят, у гнізді вони перебувають близько 35 діб. Покидають гніздо молоді птахи звичайно з кінця першої декади липня до кінця його. Після вильоту з гнізда молоді тримаються деякий час поблизу нього, батьки продовжують годувати їх. Поступово молоді навчаються здобувати корм самі і збільшують район своєї діяльності. У цей період у місцях, де популяції луня очеретяного досить численні, в очереті часом збирається близько 20—30 особин молодих птахів. Молоді птахи починають линяти незабаром після повернення із зимівлі, до кінця серпня набувають другого річного вбрання. Молоді й старі птахи українських гніздових популяцій восени поступово залишають райони гніздових ділянок протягом другої половини вересня і першої жовтня. У цей час перелітають і птахи неукраїнських популяцій. Летять на різній висоті поодинці, іноді групами — можливо, виводками.

Охорона

Планомірне винищення очеретяного луня під приводом «шкідливості» даного виду та осушення боліт призвели до скорочення його популяцій та навіть зникнення в деяких регіонах. Загрозу для виду також становить спалення очеретів, застосування пестицидів, забруднення та знищення водно-очеретяних угідь, автоматичний викос заростей трав’яної рослинності або чагарників, навмисне знищення птахів так зв. «мисливцями». Попри те, що даний вид є найчисельнішим серед лунів України слід вжити заходів, щоб ця ситуація не погіршилась, зокрема проводити інформаційні кампанії проти знищення лунів, заходи для збереження гніздівель, запровадити сувору охорону водно-очеретяних угідь. Лунь очеретяний перебуває під захистом Бонської та Бернської конвенції, Конвенції CITES та Директиви ЄС про захист диких птахів.