Вид – Лунь степовий (Circus Macrourus) Рід – Лунь (Circus) Родина – Яструбові (Ассіріtridае) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Лунь степовий — характерний представник степової орнітофауни, полюбляє оселятися в заростях бур’янів, чагарників, іноді серед лучного високотрав’я та на полях озимих. Його гніздова область охоплює степову смугу Південно-Західної Європи та Азії, але спорадично гніздиться він у відкритих місцевостях лісостепової зони, зрідка й лісової. В Україні ще у середині ХХ ст. був досить звичайним видом майже усієї степової смуги, але потім зник з гніздування на усій території, і в останні роки випадків гніздування також не спостерігали.

Опис

Довжина тіла – 400–480 мм
Розмах крил – 950–1100 мм
Вага – 310–550 г

Дорослий самець. Вбрання дуже нагадує вбрання луня польового, але світліше; якщо має блакитнуватий відтінок, то дуже слабкий. В луня степового пера верхньої частини голови, покривні вуха, боків шиї, потилиці й спини, мантія та надхвістя попелясто-сірі, із слабким сріблястим відблиском і незначним буруватим відтінком. Голова, потилиця й шия значно світліші від мантії, іноді майже білі. Дрібні пера «намиста» світліші від оперення, що їх оточує, і відрізняються своєю структурою. Верхні покривні пера хвоста білі з сірими поперечними плямами або смугами. Стернові пера середньої пари сірі; інші стернові пера — білі з темно-сірими поперечними смугами чи плямами. Оперення нижньої частини тіла, крім чорнуватих вершин II—V першорядних махових пер, біле, однак на волі та верхній частині грудей є дуже слабкий сіруватий або сизуватий відтінок. Стернові пера трохи сіруваті, на них є тьмяні сірі поперечні плями. На вершинах білих нижніх покривних пер хвоста іноді є бліді сірі або буруваті поперечні плями.

Самець

Доросла самка забарвленням оперення дуже нагадує дорослу самку луня польового. Пера верхньої частини голови, шиї, спини, верхні покривні крила та плечові бурі або темно-коричневі з рудуватими облямівками різної ширини. Лоб вохристий. На потилиці білі плями, утворені білими основами потиличних пер. Першорядні махові пера бурі з темними чорнувато-бурими попе-речними смугами й вохристими облямівками на вершинах. Другорядні махові пера та плечові темно- або чорнувато-бурі з світлими сірими або вохристо-сірими облямівками на вершинах. Верхні покривні пера хвоста білі з темно-коричневими поперечними плямами. Усі стернові пера з темними поперечними і світлими рудувато-сірими облямівками на вершинах. Покривні пера вуха бурі або чорнувато- чи рудувато-бурі, вуздечка світло-сіра, під оком біла пляма. Пера нижньої частини тіла, крім махових і стернових, коричнювато-вохристі, з темнішими світло- або рудувато-коричневими поздовжніми пристрижневими смугами. Рудий відтінок найпомітніший на перах го-мілки й нижніх покривних хвоста. Махові пера знизу світло-сірі із слабким коричнюватим чи рожевуватим відтінком і з темно-сірими або чорнуватими контрастними поперечними смугами.

Райдужна оболонка в дорослих птахів жовта або оранжево-жовта. Дзьоб чорний, з блакитнувато-сірою основою. Кігті чорні. Восковиця й ноги жовті. Ніздрі витягнуті паралельно розрізові рота і прикриті волосоподібними пірцями вуздечки. Ноги не такі масивні, як у луня польового.

Самка

Молодий птах

Спосіб життя

Лунь степовий живиться різними дрібними тваринами, яких ловить на землі: дрібними ссавцями, птахами, плазунами й комахами, але основною складовою частиною їжі є мишовидні гризуни, їх він ловить завжди, особливо під час перельотів. Таким чином, лунь степовий значною мірою міофаг. Способи здобування корму і поведінка луня степового при полюванні на тварин нагадують луня польового. У гніздовий період лунь степовий полює порівняно близько від гнізда; мисливська ділянка невелика. Полює зазвичай у відкритих сухих місцевостях, на луках у долинах рік, серед розріджених кущів на узліссях і на ланах у культурному ландшафті. Влітку кількість дрібних птахів у складі їжі луня степового зростає, причому він ловить у цей час переважно молодих птахів, які ще погано літають, і птахів, що насиджують кладки в гніздах на землі.

Розмноження

Гніздо лунь степовий облаштовує на землі серед трав'янистої рослинності, часто поблизу будь-якого поодинокого куща або серед розріджених кущів. Гніздо — це заглиблення у грунті з порівняно неве-ликою кількістю вистилки із сухих торішніх стебел і листя різних трав, серед яких трапляються грубіші стебла бур'янів і гілки з кущів; у лотку — м'якші тонкі сухі травинки. Шлюбні ігри спостерігаються у квітні; у шлюбному польоті бере участь переважно самець, який з криком злітає, а потім стрімко падає з напівскладеними крилами над гніздовою ділянкою. Відкладати яйця самка починає з кінця першої декади травня. Насиджує кладку, мабуть, тільки самка. Тривалість насиджування близько 30 діб. Насиджування починається після відкладання першого яйця. Пташенята залишають гніздо в 40-денному віці. Дорослі птахи линяють переважно з травня по вересень, причому самки линяють дещо раніше від самців. Протягом літа змінюють перше річне вбрання й молоді птахи віком 10—11 місяців. На осінньому прольоті у першу чергу, іноді з середини серпня, з'являються молоді птахи з виводків цього літа. Осінній проліт у деякі роки триває протягом вересня і закінчується до середини жовтня, але в інші роки він відбувається у стисліші строки, причому можна помітити дні масового прольоту.

Охорона

Основними загрозливими чинниками для луня степового є суцільне розорювання степів, що призвело до знищення гніздових біотопів, обмежило можливості здобування їжі у високотрав'ї польових культур; цілеспрямоване знищення птахів мисливцями та неграмотними селянами; також негативний вплив мало застосування пестицидів. Для збереження виду необхідна охорона можливих гніздових біотопів, збереження незайманих ділянок степу, заборона використання пестицидів, та суворі покарання щодо осіб, які знищують птахів. Луня степового занесено до Червоної книги України (статус - зникаючий), Червоного переліку МСОП (статус - близький до стану під загрозою), Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) , Боннської та Бернської конвенцій.