Вид – Одуд (Upupa epops) Рід – Одуд (Upupa) Родина – Одудові (Upupidae) Ряд – Одудоподібні (Upupiformes)

Середовище існування

  Батьківщина одуда – спекотна Африка. Він і до тепер мешкає на широких територіях цього континенту. На території центральної Африки зимують і одуди, що гніздують в межах помірного клімату. Одуди селяться на прогрітих сонцем, відкритих місцинах. Цього барвистого чубатого птаха можна зустріти на лісових галявинах, луках, пасовиськах, полях, виноградниках. Чим далі на південь, тим більше одуди надають перевагу саванам, сухим степам та оазисам, іноді – місцям поблизу господарських споруд. У північній частині ареалу, в тому числі в Україні, одуда можна побачити з середини квітня до вересня – за цей час він встигає вигодувати один виводок.

Опис

Довжина тіла – 28 см
Розмах крил – 40-45 см
Вага – 50-80 г
Тривалість життя – 8 років.

Голову одуда прикрашає характерний чубок з оранжевих пір’їн з чорно-білими вершинами. Довгий та тонкий дзьоб трохи загнутий донизу, це пристосування для витягування комах із землі. Очі порівняно великі та темні. Оперення тулуба вохристо-руде, на спині та крилах є поперечні чорно-білі смуги. Хвіст довгий, чорний з поперечною білою смугою. Лапи із гострими кігтями дозволяють одуду легко вилізати на стовбури дерев.

Спосіб життя

Одуд належить до ліку тих пернатих, в яких одна частина популяції живе осіло, а інша – здійснює сезонні міграції. Птахи, що гніздяться на півночі свого географічного ареалу, проводять зиму в краях із теплим кліматом. Одуди-«європейці» відлітають зимувати в Африку, а жителі Азії відкочовують на південь рідного континенту. Для одуда характерний своєрідний хвилеподібний політ – чергування м’яких помахів крил з короткою фазою ширяння. Ця манера є досить незвичною і надає одуду в польоті схожість із великим барвистим метеликом. Незважаючи на яскраве забарвлення одуда, його досить непросто помітити на землі. Його головний засіб захисту – стоматоліз. Зляканий птах падає на землю, широко розкривши крила та хвіст, і буквально розчиняється в барвистій зелені. Мисливські угіддя одуда, як правило, розташовані по сусідству із гніздом. Полює він, ходячи по землі, підбирає кобилок, цвіркунів, личинок, павуків, жуків, гусінь, дощових червів та іншу дрібноту. Схопивши здобич, одуд витягає її із землі та вбиває точним ударом дзьоба, після чого підкидає вгору та ловить на льоту, щоб корм із дзьоба потрапив прямо в горло. Ця майстерність в одудів вроджена, і навіть юним птахам не треба навчань. Одуди перекликаються глухими окриками, «удуд-дуд», яким і зобов’язані своєю назвою. Наполохані птахи видають різкі крики, схожі на каркання.

Розмноження

Одуди утворюють пари тільки на період гніздівлі, а решту часу живуть самі по собі або тримаються кочовими групками чисельністю до десятка осіб. Місце для гнізда пара обирає зазвичай близько до годувальних місць, підшукуючи для цього дупла в трухлявих стовбурах, полишені дятлами житла, щілини в скелях або широкі шпаківні. У першій половині травня самиця відкладає 5-8 бежевих яєць і, не залишаючи гнізда, насиджує кладку. Новонароджені одуди ще два тижні потребують батьківського піклування, тому мати постійно знаходиться поруч і обігріває їх, а батько постачає корм. Пізніше вигодовуванням займаються вже обоє. Юні одуди, навіть залишившись у гнізді без нагляду, вже здатні постояти за себе. Зібравшись до купи, малеча виставляє гузки в бік чужинця, задирає хвости та видає залп рідкого посліду. Із віком у них розвиваються анальні залози, що виділяють мерзенно пахучу рідину. Дорослі одуди безстрашно кидаються на агресора і з усієї сили довбуть його дзьобами. З часом у гнізді одудів збирається велика купа послідів та залишків їжі, що пахне, як смітник. Після 23-25 днів, проведених у гнізді, пташенята покидають рідний дім, але ще довго залишаються на батьківському піклуванні.

Охорона

У деяких державах із помірним кліматом одуд охороняється законом. Мова йде в першу чергу про ті країни, де помітно скоротилося число пар, що гніздяться на їх території. Росту популяції цих птахів сприяє застосування малотоксичних засобів захисту рослин та полишання під паром неплодючих земельних ділянок.

Підготувала Катерина Норенко