Вид – Огар (Tadorna ferruginea) Рід – Галагаз (Tadorna) Родина – Качкові (Anatidae) Ряд – Гусеподібні (Anseriformes)

Середовище існування

Ареал охоплює Південну Європу, Північну Африку (від Марокко до Тунісу) та Центральної Азії. В Україні гніздиться на північному узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму (Сиваш, Керченський півострів) та в східній частині Луганської області. Зимує на ставках Біосферного заповідника «Асканія-Нова» (700—1900 ос.), іноді невеличкі групи зимують на Азовському узбережжі. У гніздовий період населяє найрізноманітніші внутрішні водойми з солонуватою або солоною, але також місцями і прісною водою, від дрібних до дуже великих. На відміну від багатьох качок, для харчування і відпочинку огар не потребує великих водних просторів, і з цієї причини нерідко оселяється навіть на великій відстані від води. При цьому птах все ж обирає відкриті водойми з незначною водною, навколоводною рослинністю або без неї, часто в степу, горбистій місцевості або в горах до 5000 м над рівнем моря. Уникає сильно зарослих водойм і морських узбереж. Поза сезоном розмноження оселяється на тимчасових розливах, уповільнених рівнинних річках, болотах, ставках і водосховищах поблизу від ріллі.

Опис

Довжина тіла – 55—62 см
Розмах крил – 121—145 см
Вага – 1000—1600 г

Трохи більший за свійську качку. Загальний тон оперення рудий. Дорослий самець у шлюбному вбранні насичено рудий, зі світло-вохристими головою і верхом шиї; на шиї вузький чорний «нашийник»; першорядні махові пера, надхвістя і хвіст чорні; покривні пера верху і споду крил білі; «дзеркальце» зелене; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному вбранні «нашийника» немає. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні, але світліша, з білуватою головою. Молодий птах подібний до дорослої самки, але з бурим відтінком; покривні пера крил сіруваті. У польоті добре помітні характерні білі (або світло-сірі у молодих птахів) плями на крилах.

Спосіб життя

Харчується рослинною і тваринною їжею, в цілому надаючи перевагу першій. Однак, співвідношення між цими двома різновидами поживи може змінюватись и в окремих частинах ареалу і в різний час року. Здобуває поживу на воді й на суходолі, при цьому найчастіше на суходолі, що відрізняє цей вид від близькоспоріднених галагазів. Навесні огарі часто добувають поживу на зелених галявинах і між пагорбами піску, де вищипують зелені пагони і насіння трав'янистих рослин, таких як солонець (Salsola) або різних видів злаків. У середині літа, коли в пар з’являються нащадки, виводки нерідко можна зустріти на солонцях, де вони добувають комах (переважно, кобилок та інших видів саранових). На озерах живляться рачками (включаючи Artemia salina), водними комахами, молюсками, дрібною рибою, жабами (у тому числі пуголовками), черв'яками. У другій половині літа і восени птахи навідуються на засіяні озимими або прибрані поля, де виколупують насіння зернових культур - пшеницю, просо,тощо. Охоче підбирають розкидане на дорогах зерно. Відомі випадки, коли качки подібно до ворон та інших синантропних птахів харчувалися харчовими відходами і навіть падлом. У пошуках їжі качки активні, здебільшого, в сутінках і нічних годинах, тоді як вдень відпочивають. На водоймі самці огарів поводяться вкрай агресивно що до інших качок, виганяючи їх за його межі. В боротьбі за кормову територію огаря і крижня часто виграє перший, як більш масивний і наполегливий. Агресія виявляється і щодо селезнів того ж виду, між ними трапляються бійки, що включають несподівані атаки з повітря, удари крилами і дзьобом. У цьому випадку найчастіше переможцем у бійці виходить «господар» водойми, в той час як переможений відступає або займає невелику ділянку на периферії .

Розмноження

Більшість птахів береться до розмноження на другому році життя. Моногамія. Пари, по всій видимості, зберігаються кілька років; їх утворення відбувається на зимівниках або в перші дні появи на гніздових ділянках. Як і крижні, огарі навесні прилітають дуже рано, коли водойми ще вкриті льодом - в березні або першій половині квітня. Спарюванню передують шлюбні ігри, в яких, судячи з спостереженням, не самець обирає самку, а навпаки - самка самця. Збуджена качка з розкритим дзьобом і постійними криками пересувається навколо селезня, привертаючи його увагу. Час від часу вона стає в так звану позу захисту» від уявного супротивника, при якому витягує шию і притискає голову до поверхні води або землі. Селезень поводиться себе більш пасивно - або стоїть на одному місці з високо витягнутою шиєю, або згорбившись і опустивши голову, волочачи крила ходить біля самки. Після спарювання обидва птахи кричать, а самець до того ж піднімає крило, звернене до самки. Шлюбній поведінці також властиві парні польоти.

Огар облаштовує гніздо в різних нішах, іноді за декілька кілометрів від води і досить високо, до 10 м і вище над поверхнею землі. Укриття можуть бути найрізноманітнішими - вимоїни глинистих урвистих берегів, ущелини скель, старі копиці соломи, дупла модрини, занедбані (а іноді і житлові) нори степових тварин - лисиць, корсаків, борсуків, бабаків,тощо. У міських кварталах качки селяться в спеціально виготовлених для них будиночках на воді, але також можуть облаштувати гніздо в старому хліву чи на закинутому горищі багатоповерхового будинку. Одне і те ж гніздо може використовуватися кілька років поспіль одними і тими ж птахами. Відкладання яєць починається через місяць-півтора після прильоту. Самка відкладає одне або два яйцю на добу, повна кладка містить від семи до сімнадцяти яєць. Шкаралупа забарвлена в кремовий або вершково-білий колір. Насиджує тільки самка, починаючи з останнього яйця, протягом 27-30 днів, самець в той час вартує неподалік від гнізда. Як і багато інших норних птахів, самка при наближенні до гнізда сторонньої тварини здатна видавати гучне шипіння, що нагадує звуки великої змії - цей сигнал, на думку орнітологів, здатен відлякати лисиць та інших наземних хижаків. Самець, що перебуває неподалік, заздалегідь попереджає про наближення небезпеки і за потреби накидається на прибульця, навіть на такого великого, як орлан-білохвіст або людина. Пуховики з'являються на світ майже одночасно і, ледь обсохнувши, незабаром залишають гніздо. У випадку потреби пташенята безбоязно стрибають з великої висоти, розкривши крила зразок парашута, а потім прямують за самкою до прилеглої водойми. Іноді в міських умовах можна спостерігати виводок, що ходить до ставка прямо по міських вулицях. Буває, що водойма, на який прибуває качина сім’я, вже зайнятий іншою парою огарів, і тоді стає неминучим конфлікт між новими господарями ставу і старими, включаючи пуховичків . Піклуються про нащадків обидва батьків до моменту набуття малятами здатності літати, що відбувається приблизно у віці 8 з половиною тижнів.

Охорона

Ще в XVII—XIX ст. огар гніздився у степовій та лісостеповій смугах, нараз ж виживанню виду загрожує погіршення умов гніздування (забудова берегів водойм та їх забруднення), посилення фактора непокою (зокрема з боку туристів); винищування птахів людиною. Для збереження виду необхідна сувора охорона територій,які становлять гніздовий біотоп виду та районів зимівлі, посилення боротьби з браконьєрством, оголошення заповідними місця гніздування виду на Керченському півострові, а в «Асканії-Новій» посилити гетерозиготність напіввільної популяції через обмін птахів з зоопарків. Огар перебуває під захистом Червоної книги України (статус - вразливий), Боннської та Бернської конвенцій, а також Угоди AEWA