Вид – Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus) Рід – Пелікан (Pelecanus) Родина – Пеліканові (Pelecanidae) Ряд – Пеліканодібні (Pelecaniformes)

Середовище існування

Гніздовий ареал виду за останні десятиліття значно скоротився, особливо в Європі. Зараз рожевий пелікан поширений в Південно-Східній Європі (дельта Дунаю), Південно-Східній Азії до Індії та Зайсану і у Екваторіальній Африці. Зимує у Південно-Східній Азії та Екваторіальній Африці. Гніздиться у румунській частині дельти Дунаю поряд з Україною, у Чорноморському заповіднику та на Лебединих островах в Криму. Гніздовий, перелітний. Трапляється на Азово-Чорноморському узбережжі. Заселяє значного розміру проточні та напівпроточні, багаті на рибу, водойми з заростями очерету, що чередуються з відкритими плесами. Живе як на прісних, так і на солонуватих водоймах.

Опис

Довжина тіла – 140-175 см
Розмах крил – 285-310 см
Вага – до 11 кг
Тривалість життя – до 51 року

Рожевий пелікан – один з найбільших наших птахів, значно більший за гуску. Має короткі ноги і непропорційно великий дзьоб із світло-жовтим шкіряним мішком на піддзьобку. Наддзьобок сіро-блакитний з червоними плямами. Навколо очей широка гола пляма. У шлюбному вбранні птах білий, з рожевим відтінком, на потилиці "чуб" з вузьких загострених пер. На лобі шишкоподібне здуття. На грудях жовта пляма з вохристим відтінком. Ноги і перетинка між пальцями жовті. Крила широкі, заокруглені, з чорними кінцями. Статевий диморфізм в забарвленні не виражений. В позашлюбному вбранні потовщення на лобі немає і загальний тон забарвлення тьмяніший. На льоту шия зігнута так, що голова лежить на спині, а дзьоб направлений вперед. Молодий птах сірувато-бурий зверху, крім світло-блакитної спини, і білий з бурим нальотом знизу. З віком темне забарвлення зникає. Після третьої линьки птах одягається в доросле вбрання.

Спосіб життя

Пелікани здебільшого тримаються зграями. Харчуються виключно рибою. Для полювання обирають мілководні ділянки. Зазвичай птахи полюють зграями (іноді і з бакланами). При цьому вони пливуть шеренгою, опистивши голову у воду, і сильно хлопають крилами по воді, створюючи сильний шум. При наближенні до берега риба вимушена прориватись крізь ряди птахів і в цей час пелікани хапають її дзьобами. Ніколи не пірнають, тільки надовго занурюють голову, іноді виймаючи її, щоб вдихнути повітря або проковтнути рибу. Ловля риби займає у пеліканів лиш невелику частину дня, весь інший час вони тримаються на піщаних островах або узбережжі. У польоті добре планерують. Помахи крил рідкі і глибокі.

Розмноження

Прилітає у лютому-березні. В цей час можна зустріти зграї птахів, що не приступають до розмноження в цьому році. Гніздиться колоніями до 700 пар. Паруванню передують шлюбні ігри: птахи то піднімаються у повітря, то спускаються на воду, при цьому видають бормочущі звуки і труться дзьобами. Для гніздівлі обирає глухі місця плавнів з надломаним очеретом або окремі куртини, іноді піщані чи кам`янисті, слабо зарослі острівці. Будівництвом гнізда зазвичай займаються самки. Самці ж в свою чергу приносять будівельний матеріал, нерідко викрадений у сусідів. Самка сидить на гнізді ще до появи кладки, покидаючи його дуже рідко і неохоче. У кладці 2 білих яйця з товстим вапняним нальотом. Насиджують їх обидва птахи протягом 33 діб. Пташенята вилуплюються сліпі і голі. Через 10 днів вони повністю вкриваються коричневим пухом. На крило піднімаються через 75 днів. Статевозрілими стають на третій-четвертий рік.

Охорона

Птахи звичайні, місцями чисельні у дельті Дунаю, на Кінбурнській косі, Сиваші та у деяких інших приморських угіддях. Основні загрози для виду: переслідування людиною, зменшення площі місць існування та запасів корму в результаті регулювання стоку води, використання великих її запасів на зрошення та природних періодичних коливань заводненості. На темпи приросту популяції суттєво впливають репродуктивні показники виду (тільки 2 яйця в кладці, статева зрілість на третій рік). Необхідно зберігати найбільш цінні водойми на засушливих територіях шляхом правильного їх використання та зменшити фактор непокоєння гніздуючих птахів людиною. Вид занесено до Червоної книги України (статус – зникаючий), Бернської (додаток 2) і Боннської (додатки 1 та 2) конвенцій. Охороняється у Дунайському та Чорноморському біосферному заповідниках, Нижньодніпровському НПП та РЛП "Кінбурська коса".