Вид – Підорлик малий (Aquila pomarina) Рід – Орел (Aquila) Родина – Яструбові (Accipitridae) Ряд – Соколоподібні (Gruiformes)

Середовище існування

Населяє листяні та хвойно-листяні ліси переважно південної частини лісової зони (включаючи й лісову смугу гір) та частково лісостепову. Ареал розірваний і складається наче з трьох островів, розташованих у Європі, Малій Азії та Азії. На території України гніздиться на Заході, Центрі та Півночі країни; під час міграцій трапляється скрізь. Місця зимівлі перелітних популяцій номінативного підвиду знаходяться в Єгипті, Центральній і Південній Африці та почасти, можливо, на крайньому півдні європейської та малоазіатської частини ареалу. Гніздиться звичайно у вологих, іноді заплавних лісах або в лісах, поблизу вологих долин, болотистих місцевостей або річок. Частіше від підорлика великого гніздиться й у вододільних, порівняно сухіших лісах, не уникає сусідства значних відкритих місцевостей. У Карпатах гніздиться до верхньої межі лісу, до висоти 1300—1600 м над р. м. У борах, де нема ділянок змішаного лісу, як правило, не гніздиться. Тяжіє до старого й порівняно високостовбурного лісу, хоч гнізда влаштовує здебільшого і не так високо, як підорлик великий. Там, де не зазнає переслідування, оселяється в лісах поблизу людського житла та відвідуваних людиною місць і живе не дуже потаємно.

Опис

Довжина тіла – 570–640 мм
Розмах крил – 1545 мм
Вага - 1200–1600 г

Дорослий птах. Оперення верхньої частини тіла темно-коричневе або блідо-сірувато-буре, з фіолетовим відблиском. Пера верхньої частини голови та шиї і верхні покривні крила майже завжди світліші від іншого оперення верхньої частини тіла, причому пера голови та шиї в окремих екземплярів такі світлі, що наче утворюють шапочку і гриву, як у беркута. Дуже рідко в дорослих птахів на потилиці і верхній частині шиї є руда пляма, схожа на пляму в молодих птахів. В оперенні верху найтемніші темно-бурі або чорнуваті першорядні махові. Надхвістя, як правило, однотонне коричневе, але трапляються екземпляри, в яких пера мають світлі або білі облямівки на вершинах, що утворюють поперечну білувату смугастість. Хвіст темно-бурий, іноді з більш-менш виразними темними поперечними смугами, найпомітнішими на вершинах рульових і на нижньому боці хвоста. У деяких особин ці смуги бувають лише на рульових першої пари. Забарвлення оперення нижньої частини тіла порівняно з оперенням верху звичайно дещо світліше і однотонніше. Оперення цівки буре. Райдужна оболонка жовта або коричнювато-жовта. Дзьоб чорний, при основі блакитнувато-сірий. Кігті чорні. Восковиця й пальці жовті. Самці й самки забарвлені однаково. У розмірах птахів обох статей диморфізм помітний: самки більші за самців.

Молодий птах у першому річному вбранні має дещо темніше і різнобарвніше оперення, ніж у старих птахів. На потилиці й верхній частині шиї, як правило, є рудувата пляма або поздовжні дрібні плями, утворені рудуватими вершинами пер. Покривні пера крила мають на вершинах досить великі вохристі або рудувато-вохристі, клиноподібні або дещо витягнуті плями, розташовані дугами. Світлі вохристі плями є також на надхвісті, «штанях», іноді й на волі. Вершини рульових пер з ширшими, ніж у старих птахів, світлими сірими облямівками. Райдужна оболонка сірувато-бура. Уже в другому річному вбранні світлі плями, характерні для першого річного вбрання, майже відсутні. Остаточне вбрання, мабуть, четверте річне.

Молодий птах

Спосіб життя

Підорлик малий поліфаг. Живиться різними тваринами, яких здобуває сам. Окремі особини виявляють тимчасову спеціалізацію, здобуваючи тварин переважно одного виду. Іноді полює виключно в лісі, але взагалі у пристосуванні до здобування корму виявляє більшу пластичність, ніж підорлик великий, і значно частіше від нього полює поза лісом, у відкритих місцевостях, у горах — на полонинах і хребтах, часто на сухих полях і в степу, де здобуває ховрахів, інших гризунів та птахів, які гніздяться на землі. Здобич виглядає з повітря, із засідки або ходячи по землі. Якщо нападає з повітря, то робить кидки з напівскладеними крилами. Може зупинятися в повітрі і, тріпочучи крилами, утримуватися на одному місці. Спійманих тварин убиває дзьобом і душить у кігтях. Вважають, що здобич переносить лише у дзьобі, проте не завжди, бо порівняно великих тварин (молодого зайця, їжака, куріпку) він несе на значну відстань у кігтях. Розміри мисливських ділянок дуже різні й залежать від особливостей місцевості і взаєморозташування гніздових біотопів та кормових угідь. Пелетки підорлика малого, які можна знайти переважно в гнізді, а також у місцях постійного поїдання їжі та відпочинку орла, досить різні за розміром і формою. Здебільшого це видовжені грудки з одним гострішим кінцем, складаються переважно з тваринної шерсті та уламків кісток, а деякі містять і пташині пера.

Розмноження

Птахи популяцій, що гніздяться в Україні, перелітні. Навесні вони з'являються на гніздових ділянках наприкінці березня і в першу декаду квітня. З початку квітня іноді помічається значний проліт. З середини квітня і пізніше відбуваються шлюбні ігри, під час яких птахи часто кричать; ширяючи і тримаючись близько один від одного, злітають високо вгору, стрімко знижуються, причому самець переслідує самку і робить при цьому майстерні повороти. Гніздо здебільшого будують самі, в основному робить це самка. Звичайно гнізда знаходяться в розгалуженні основного стовбура, зрідка — на товстих бічних гілках, на висоті 6—20, найчастіше 10—16 м. Гнізда були знайдені переважно на дубах, а також на буці, клені, вільсі, на грабі й сосні. Гніздо пара птахів (вона постійна) за сприятливих умов використовує кілька років (п'ять-шість і більше). Новозбудовані гнізда не дуже великі, багаторічні значних розмірів. У зовнішній частині гнізда і при його основі бувають гілки завтовшки до 25 мм. Лоток іноді відносно глибокий, вимощений звичайно ликом дерев, корою, дрібними сухими гілочками та невеликими дубовими й іншими гілочками із свіжими зеленими листками; вони є і на краях верхньої частини гнізда, наявність їх характерна для гнізд підорлика малого; орли приносять їх у гніздо і при вигодовуванні пташенят. В одному із знайдених нами в змішаному лісі гнізд, що містилося на дубі, лоток зроблено майже виключно з дрібних соснових гілочок із свіжою або трохи підсохлою хвоєю. Іноді гнізда підорлика малого знаходяться недалеко від гнізд інших хижих птахів, наприклад шуліки чорного, або й від гнізд птахів свого виду. Гніздовий консерватизм великий. Самець, що втратив самку, знаходить нову, з якою займає в наступному році старе гніздо (як і підорлик великий). Самка або обидва птахи пари часто сидять на гнізді до появи в ньому яєць, часом своєрідно і тихо кричать. Взагалі у гніздовий період підорлик малий крикливіший, ніж підорлик великий. Яйця відкладають здебільшого в першу декаду травня з інтервалом дві-три доби. Звичайно в повній кладці два яйця, значно рідше одно. Яйця насиджують обидва птахи, проте переважно і дуже міцно — самка. Пташенят вигодовують самець і самка, в перші дні після їх появи корм у гніздо приносить переважно самець. Друге пташеня, що з'являється на дві-три доби пізніше від першого і буває слабкішим, часто незабаром гине від голоду або його поїдає старше пташеня. Отже, нормально у виводках буває лише один молодий птах. Батьки годують його гризунами, жабами, меншою мірою — птахами. Молодий птах перебуває в гнізді до семи тижнів. Виліт молодих птахів із гнізд відмічається в серпні. Молоді птахи, які покинули гніздо, перебувають біля нього деякий час, причому на перших порах їх опікають батьки, що підгодовують їх. У цей період молоді й старі птахи, особливо перші, часто кричать. Відліт гніздових птахів починається з вересня і триває до середини жовтня; у цей час помічаються й пролітні птахи.

Охорона

На стан виду негативно впливають меліорація водно-болотних угідь та лісів, знищення старих ділянок лісу та місць, де птахи полюють, застосування пестицидів, що негативно впливає на кормову базу, а також навмисне знищення птахів так зв. «мисливцями» та малограмотними селянами. Для покращення охорони необхідні: збереження старих лісів, охорона та відновлення водно-болотних угідь, створення мікрозаказників радіусом 0,5 км навколо гнізд, влаштування штучних гніздівель, посилення контролю за випадками незаконного відстрілу, моніторинг за забрудненням природного середовища. Підорлик малий охороняється вид Червоною книгою України (статус - рідкісний), Директивою ЄС про захист диких птахів, конвенцією CITIES, Бонською та Бернською конвенціями, а також Угодою AEWA.