Вид – Підсоколик малий (Falco Columbarius) Рід – Сокіл (Falco) Родина – Соколові (Falconidae) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Ареал підсоколика малого — Північна Америка, Європа, включаючи Англію, Шотландію та Ірландію, Азія, крім крайнього півдня, Мала Азія і присередземноморська частина Північної Африки. Гніздова область охоплює північну половину ареалу. Уся територія України також належить до ареалу виду, але лежить поза межами його гніздової області. Цей сокіл трапляється на всій території нашої Батьківщини під час весняного та осіннього прольотів і взимку, але всюди в невеликій кількості. Підсоколик малий оселяється на різних відкритих ландшафтах - в чагарниковій тундрі, на окраїнах торф'яних боліт, вздовж річкових долин, в рідколіссі, в степу, вересових пустках, серед гірського чагарнику, в піщаних дюнах. Найчастіше трапляється в лісотундрі і північному поясі тайги, де досягає максимальної чисельності. Суцільного темного лісу уникає. У місцях гніздування піднімається в гори до 2000 м, в місцях міграції до 3000 м над рівнем моря.

Опис

Довжина тіла – 24—32 см
Розмах крил - 53—73 см
Вага - самки - 160—311 г, самці - 125—235 г

Дрібний кремезний сокіл, з відносно короткими загостреними крилами і довгим хвостом. Самки в середньому на третину більші за самців. У забарвленні також є відмінності. Верх самців сизий, іноді з фіолетовим або буруватим відтінком, з чорними поздовжніми плямами на голові, потилиці і плечах. Низ від кремового до рудого з великими поздовжніми буро-чорними штрихами. На шиї штрихи виражені слабо, й саме тому створюється враження світлого нашийника. Характерні для соколів «вуса» виражені слабо. Махові сизо-бурі з вохристим поперечним малюнком на внутрішніх опахалах. Хвіст смугастий з темною широкою смугою на кінці. Самки зовні схожі на балабана, але значно менші за розміром - темно-бурі зверху і більш сірим, з поцяткованим ряботинням низом. Хвіст смугастий з чергуванням бурих і кремових смуг і зі світлим закінченням. У обох статей дзьоб буро-сірий, райдужна оболонка ока темно-кара, восковиця і ноги жовті. Молоді птахи схожі на самок. Забарвлення та розміри сильно змінюються географічно, трапляються дуже світлі і навпаки, дуже темні особини.

Самець

Самка

Спосіб життя

Підсоколик малий з'являється в Україні восени, звичайно на початку жовтня, іноді у вересні, дещо раніше у північних областях. Перелітні птахи летять поодиноко, іноді парами. Спочатку з'являються молоді птахи, пізніше — старі самки. Підсоколики малі, що лишаються зимувати в Україні, іноді досить довго живуть на одному місці, але взагалі кочують, дотримуючись лук, на яких є стоги сіна й групи дерев, городів, узлісь, садків, придорожніх дерев; відвідують і населені пункти, а іноді й великі міста, де полюють переважно на горобців. Загальна чисельність підсоколиків малих, що зимують в Україні, очевидно не залежить від характеру зими, проте в сувору зиму під час снігопадів вони більше концентруються коло населених пунктів, куди їх приваблюють горобці, посмітюхи та вівсянки; тому іноді здається, що в окремі зими їх більше. Інколи кілька екземплярів збираються на відносно невеликій площі з найвигіднішими екологічними умовами і живуть більш-менш тривалий час. Навесні, в березні, підсоколик малий відлітає з України: на півдні республіки на початку, на півночі — наприкінці. У місцях гніздування підсоколик малий з'являється наприкінці квітня або в травні; у цей час у північній частині його гніздової області ще є значна кількість снігу. Живиться підсоколик малий переважно дрібними птахами, зрідка дрібними гризунами. Зазвичай, він орнітофаг. Є відомості, що іноді живиться комахами. Здобич хапає в повітрі й на землі. Полює переважно невисоко над землею і в нижньому ярусі лісу. Часто підстерігає здобич у засідці, десь на кущі, дереві, камені або на купині. З'являється раптово, і якщо не схоплює здобич відразу, то переслідує її, іноді дуже вперто. При полюванні надзвичайно стрімкий. Полює звичайно поодиноко. У тих популяцій підсоколика малого, які населяють північні частини гніздової області виду, в їжі зустрічаються лемінги. На прольотах відомі випадки полювання на великих бабок. В Україні підсоколик малий живиться переважно птахами: горобцями, жайворонками та вівсянками.

Розмноження

У лісовій зоні і в лісотундрі підсоколик малий влаштовує гнізда звичайно на деревах, зрідка будує сам, а переважно займає пусті старі гнізда ворони сірої, крука, орлана-білохвоста, скопи тощо; у тундрі робить гнізда сам — на купинах і в заростях карликової берези. Поблизу гнізда підсоколик малий часто кричить, особливо коли його потривожать біля гнізда з кладкою або з пташенятами. Крик його нагадує крик підсоколика великого, але значно вищий за тембром: склади «кі-кі-кі-кі...» повторюються багато разів підряд і дуже швидко; іноді чути «кьє-кьє-кьє...» Перші яйця самка відкладає у другій половині травня і на початку червня. Число яєць в кладці — чотири — шість, зрідка три. Насиджування триває близько 28 діб, насиджує переважно самка, яку годує самець. Пташенятам приносить їжу спочатку самець, а пізніше обоє батьків. Пташенята перебувають у гнізді трохи більше місяця, після їх вильоту птахи тримаються сім'ями. На осінь молоді відкочовують на південь раніше від старих. Молоді набувають вбрання дорослого птаха навесні другого року життя, але зміна дрібних пер у деяких особин починається ще в місцях їх зимівлі.

Охорона

Основними загрозами для підсоколика малого є знищення властивих йому біотопів, особливо гніздових в наслідок недбалого господарського використання, масового застосування пестицидів, що знищую напряму чи опосередковано кормову базу птаха та знищує його імунну систему, загибель птахів від зіткнень з ЛЕП, а також глобальні кліматичні зміни, в тому числі потепління клімату. Для збереження виду необхідна відмова від використання пестицидів, запровадження природовідповідних форм сільського господарства, заборона знищення птахів малограмотними селянами та мисливцями, вжиття заходів проти зіткнення птахів з промисловими спорудами. Підсоколик малий перебуває під захистом Конвенції CITIES.