Вид – Пірникоза мала (Норець малий) (Podiceps Ruficollis) Рід – Пірникоза (Podiceps) Родина – Пірникозові (Podicipedidae) Ряд – Пірникозоподібні (Podicipediformes)

Середовище існування

Ареал пірникози малої обіймає Південну й Середню Європу, Африку (крім Сахари), Мадагаскар, Південну й Південно-Східну Азію, Австралію, а також острови Малайського архіпелагу. Гніздиться на спорадично всій території України, крім гір; мігрує скрізь; регулярно зимує в окремих районах півдня та в Закарпатті, на водоймах решти території трапляється взимку лише іноді. Пірникоза мала гніздиться у вологих місцинах поблизу прісних водоймищ, у тому числі невеликих, оточених добре розвиненою болотною рослинністю, зазвичай на висоті до 500 метрів над рівнем моря. Під час зимівлі трапляється також і на солоних водоймах, узбережжях морів і на міських ставках.

Опис

Довжина тіла – 24 – 29 см
Розмах крил – 40 – 45 см
Вага - 140 – 250 г

Дорослий птах. У весняному оперенні верх голови чорний. Верхній бік тіла темно-бурий. Підборіддя чорне. Боки голови, а також шия спереду і з боків рудуваті, воло бурувато-чорне. Низ бурувато-білий з більшим або меншим відтінком того чи іншого кольору. Верхні покривні пера крила буруваті. Першорядні махові бурі, другорядні — бурі з більшою або меншою кількістю білого на внутрішніх опахалах І на вершині пер. Дзьоб чорний, ноги темно-зелено-оливкові . Це оперення птахи носять з березня — квітня до серпня.

У зимовому оперенні верх тіла бурий. Горло біле. Шия спереду та з боків, і воло вохристо-рудуваті. Низ грудей і черева білий, крім задньої частини останнього, яка бурувата. Боки тіла рудуваті. Зимове оперення норці малі носять протягом жовтня—лютого.

Молодий птах схожий на дорослих у зимовому оперенні. На тім'ї невелика пляма іржастого кольору. На боках голови й горлі є білі й темні з рудуватим відтінком смуги. Воло бурувате. Нижня частина тіла, крім задньої, біла. Боки тіла буруваті.

Молодий птах

Спосіб життя

Пірникоза мала здобуває їжу з поверхні і в різних шарах води, з дна водойм, а також з рослин. Основу живлення становлять комахи і їх личинки, риба, насіння деяких водних рослин. Крім того, вони поїдають молюсків, земноводних. У їжі цих птахів переважають водні комахи, серед наземних зустрічаються лише ті, що потрапили на воду випадково або знаходяться на водних рослинах. Якщо потривожити малу пірникозу, вона пірнає під воду і залишається там, виставивши назовні одну лише голову на зразок перископа. Видам цієї родини властиво прикривати яйця болотною рослинністю. Так вони ховають їх від потенційних ворогів на час своєї нетривалої відсутності.

Розмноження

На Україну пірникоза мала прилітає в березні — квітні, але завдяки тому, що частина птахів зимує в межах України, на півдні встановити строки прильоту важко, особливо в теплі зиму й весну. Під час весняного перельоту птахи зустрічаються здебільшого на чистоводі великих озер. Гнізда плавучі, птахи будують їх серед рідких заростей (здебільшого рогозу) з рівнем води близько 60 см. Матеріалом для гнізда служать відмерлі частини водних рослин. Птахи гніздяться окремими парами й колоніями. У кладці здебільшого чотири — шість яєць, які насиджують обидва птахи пари протягом 18—20 днів. Пташенята вилуплюються в червні. Осінній проліт триває з вересня аж до замерзання річок. Під час перельоту птахи зустрічаються по різних прісноводних і солонуватих водоймах.

Охорона

Для збереження пірникози малої необхідна охорона-водно болотних угідь від осушення, техногенного втручання та забруднення, а також сувора заборона полювання. Птах перебуває під охороною Бернської конвенції та Угоди AEWA.