Вид – Пірникоза сірощока (Podiceps grisegena) Рід – Пірникоза (Podiceps) Родина – Пірникозові (Podicipedidae) Ряд – Пірникозоподібні (Podicipediformes)

Середовище існування

Ареал пірникози сірощокої складається з декількох ділянок в Євразії та Північній Америці. Населяє різні кліматичні зони від смуги тундри в Лапландії, Якутії, на Колимі, Чукотці та Алясці до пустель в Прикаспії, Приураллі та Аризоні. В Україні гніздиться на всій території, крім гір; під час міграцій може траплятися скрізь; регулярно зимує біля чорноморського узбережжя, на водоймах в глибині суходолу — лише зрідка. Типові місця гніздування сірощокої пірникози: озера, болота, ставки, лимани та інші водойми з стоячою або слабко проточною водою, порослі очеретом, рогозом і іншими надводними рослинами; як правило, люди ці місця не відвідують. Охоче птахи оселяються також у плавнях великих річок, зокрема в плавнях Дунаю, де серед заростей очерету й рогозу є невеликі плеса.

Опис

Довжина тіла – 40 – 50 см
Розмах крил – 77 – 85 см
Вага - 77 – 85 см

Дорослий птах. У весняному оперенні верх голови (на ній пера потилиці видовжені) і шиї чорний з металевим полиском. Решта голови (низ і «щоки») — сірі. Між чорними й сірими кольорами проходить біла смуга. Шия спереду і з боків, а також верхня частина грудей рудувато-червоні. Верх тіла чорно-бурий з помітними світлими краями пер. Нижня частина — шовковисто-біла. Боки й задня частина тіла сірувато-бурі. Першорядні махові бурі, другорядні на внутрішніх опахалах переважно білі, зовнішні, як правило, сіро-бурі й рудуваті. Білий колір другорядних махових утворює білу смугу. Стернові пера чорні. Дзьоб чорний, при основі жовтий. Ноги чорні. Самець і самка забарвлені однаково.

Весняне вбрання

Зимове оперення птахів відрізняється від шлюбного тим, що верх голови, шиї і решта верху тіла темно-сіро-бурі, низ (включаючи підборіддя й щоки) білий з темними плямами. Чуб на голові відсутній. Самці більші від самок.

Зимове вбрання

Молодий птах схожий на дорослого в зимовому оперенні. На боках голови чергуються дві-три темно-бурі й білі смуги. Внутрішній бік цівки зеленкуватий або жовтуватий .

Молодий птах

Спосіб життя

 Пірникоза сірощока живиться виключно тваринною їжею, переважно безхребетними, а саме: жуками, клопами та ракоподібними. У невеликій кількості зустрічаються риба та земноводні. Пірникоза сірощока свою здобич ловить у різних шарах води, збирає з водних рослин. Невелика площа крила не дозволяє пірникозі злетіти з місця і взагалі з суші; перед тим, як піднятися в повітря з води, вона робить тривалий розбіг з розправленими крилами. Як і всі пірникози, сірощока чудово плаває і пірнає. Під водою птах перебуває близько 67 с. Під час осіннього перельоту в Криму птахи виловлюють рибу (морських собачок, мерлангів чорноморських, губанових, качечок), креветок; значне місце в живленні займають також комахи (здебільшого тих, що потрапили у воду й загинули), яких птахи збирають на воді в смузі прибою.  

Розмноження

Пірникоза сірощока на весняному перельоті зустрічається поодиноко, парами й невеликими зграйками по кілька птахів. На півдні України птахи з'являються наприкінці березня, хоча основний приліт і проліт припадає на першу половину квітня. Мізерна частина птахів все-таки зимує на півдні республіки (біля гирла Дунаю, узбережжя Криму, у Чорноморському заповіднику), тому встановити точно час початку прильоту можна тільки по збільшенню кількості птахів на півдні, але ці дані не досить точні. Початок гніздування супроводжується дуже оригінальними і складними шлюбними іграми. Птахи пливуть назустріч один одному, потім стають вертикально один перед одним, кричать, пірнають. Шлюбні ігри відбуваються на плесі, недалеко від гнізда. Іноді такі ігри доводилося спостерігати на Дніпровському лимані, де зовсім нема надводних рослин, сюди птахи пірникоза сірощока прилітали з озера-лиману. Гнізда здебільшого будують серед густих заростей рогозу, хоча іноді ми знаходили їх і серед сухих кущів затопленої лози. Вони прикріплюються до стебел відмерлих рослин або розміщені серед останніх і тому не пересуваються по поверхні води. Від плеса гнізда звичайно розміщені на відстані 5—6 м. Будують їх птахи там, де глибина водойми здебільшого 1—1,5 м. Вони не торкаються дна, а плавають на воді. Пірникоза сірощока здебільшого гніздиться на тих водоймах, де е лиска, гнізда їх розміщуються поряд. У більшості випадків сірощока пірникоза гніздиться невеликими колоніями. На півдні України яйця відкладають наприкінці квітня — на початку травня. Кількість яєць у кладці різна (від двох до шести, переважно три). Насиджують обидва птахи протягом 21—22 днів, але більше сидить на гнізді самка. Пташенята вилуплюються в пуху. Осінній переліт пірникози сірощокої починається в серпні. Під час перельоту птахи тримаються поодиноко і зграйками по озерах, ставках та лиманах з прісною і солоною водою, а також біля морських узбереж. Іноді їх можна спостерігати близько двох десятків на одному озері.

Охорона

Для збереження пірникози сірощокої необхідна охорона-водно болотних угідь від осушення, усунення фактору неспокою, техногенного втручання та забруднення, а також сувора заборона полювання. Пірникоза сірощока перебуває під захистом Бернської та Бонської конвенції, Угоди AEWA, а також Червоної книги Республіки Білорусь.