Вид - Пірникоза велика (Podiceps cristatus) Рід - Пірникоза (Podiceps) Родина - Пірникозові (Podicipedidae) Ряд - Пірникозоподібні (Podicipediformes)

Середовище існування

Пірникоза велика або великий норець поширена на водоймах багатьох країн Європи та Центральної Азії, іноді трапляється також в Африці. До Центральної Європи пірникоза повертається дуже рано – тільки-но з води сходить крига. На зимівлю (на Азовське та Каспійське моря) відлятає у жовтні-листопаді, але якщо водойма не замерзає, то птаха можна спостерігати там цілий рік. В Україні пірникоза велика гніздиться по всій території, окрім гір, надаючи перевагу слабопроточним водоймам: озерам, ставкам, спокійним річкам із плесами і заростями водяної рослинності. Мігрує на всій території країни.

Опис

Довжина тіла – 46-50 см
Розмах крил – 90 см
Вага – 1 кг
Тривалість життя – 10-15 років

Велика пірникоза – найбільша (дещо менша свійської качки) і найтиповіша з пірникоз, що гніздяться на території України. У шлюбному вбранні легко впізнається за чорними “ріжками” на тім`ї і рудим коміром за щоками. Брови і щоки білі. На вуздечках гола чорна шкіра. Птах має пряму, досить довгу білу спереду шию. Спина і шия ззаду рудувато-чорні. Боки тулуба каштанові. Низ білий. В польоті видно біле дзеркальце на крилі і білу смугу на покривних перах. Дзьоб довгий і червонуватий. У зимовому вбранні пірникозу велику визначити за темною “шапочкою”, що не доходить до очей і темних коротких “ріжках”.

Спосіб життя

Велика пірникоза – птах відкритих прісних водойм. Полюбляє густу прибережну рослинність. На воді сидить глибоко, ховаючи білий низ. Ноги віднесені далеко назад, тому пересування по суходолу викликає труднощі. Зате пірникоза чудово плаває і пірнає. Літає швидко, проте в разі небезпеки пірнає, відштовхуючись ногами, а не злітає. Птах може знаходитись під водою досить довго. Харчується рибою, молюсками, комахами та їх личинками. Їжу добуває пірнаючи і досліджуючи дно, або ловить здобич, що плаває зверху. Пірникоза часто ковтає своє пір`я, що вистилає шлунок і захищає його від поранень гострими кістками.

Розмноження

Період гніздування пірникоз триває з квітня по липень. Шлюбні ігри проходить на воді. Птахи підпливають один до одного дуже близько і піднімається вертикально, наче пінгвін, даруючи один одному пучки водоростей. Пірникози будують високе плавуче гніздо з невеликим лотком. Воно напівзатоплене або мокре. У кладці 3-4 білих яйця, які з часом темніють від води. Птахи прикривають яйця рослинами, якщо надовго залишають гніздо. Насиджують по черзі протягом 28 діб. Після вилуплення пташенята одразу можуть плавати і самостійно їсти. Дорослі птахи час можуть перевозити малят на спині. В разі небезпеки вони пірнають, ховаючи пташенят в пір`ї.

Охорона

Станом на кінець ХІХ ст. чисельність пірникоз була вкрай низькою, здебільшого через полювання заради отримання їх пір`я. Однак, після зникнення цієї варварської моди, популяція їх знову збільшилась. На відміну від багатьох видів водоплавних птахів, за останній час ареал пірникози великої не зменшився. Однак загрозу виду становить зменшення кількості водно-болотних угідь прісної води, в результаті дренажу, підвищенню солоності, зміні режиму добування підземних вод, меліорації і т.п. У багатьох країнах пірникоза вже не належить до зникаючих видів завдяки спланованим послідовним охоронним заходам. Вид охороняється додатком № 3 Бернської конвенції.

Підготувала - Світлана Котенко