Вид – Побережник білохвостий (Calidris temminckii) Рід – Побережник (Calidris) Родина - Баранцеві (Scolopacidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

 Гніздиться на півночі Євразії, переважно від Скандинавії на схід до Чукотки, Анадиря та Камчатки, при цьому понад 93% популяції припадає на територію Росії. Населяє переважно типову тундру, в меншому ступені — арктичні тундру та деякі острови Північного Льодовитого океану (Колгуєв, Вайгач, Довгий та Великий Ляховський, а також призаплавні ділянки лісотундри. У Скандинавії білохвостий побережник виходить за межі лісотундри, проникаючи в зону тайги на південь до 63-ї паралелі. За межами основного ареалу вид відмічений також в Шотландії. Місця проживання в гніздовий період — береги річок і струмків, порослі негустою травою і рідкими чагарниками, схили ярів і узбереж. Зустрічається як у вологих, так і на сухих ділянках, проте перевага віддається місцям з валунами та іншими підвищеннями, зручними для шлюбної пісні. Часто  трапляється  біля заток, фіордів, в дельтах, де висота над рівнем моря не перевищує 250 м, проте часто уникає особливо суворих кліматичних умов прибережної смуги крайньої півночі. В глибині материка гніздиться на висоті до 1200 м від рівня моря. Не боїться людини і нерідко селиться в селищах і на їх околицях.  

Опис

Довжина тіла – 12 - 14 см
Розмах крил – 28 - 31 см
Вага – 22 - 33 г

У дорослого птаха в шлюбному вбранні пера верху бурі, з вохристо-білою облямівкою і темно-бурими плямами; голова сірувато-бура, верх голови темніший; поперек і надхвістя по центру темно-бурі, по краях — білі; шия і воло сірувато-бурі; решта низу біла; зверху на крилах вздовж основи бурих махових пер проходить вузька біла смуга; хвіст білий, центральні стернові пера чорно-бурі; дзьоб темно-бурий; йоги буруваті. У позашлюбному оперенні верх сірувато-бурий, пера зі світлою облямівкою. Молодий птах забарвлений подібно до позашлюбного дорослого, але пера спини і крил строкатіші, з чорними передверхівковими смужками і плямами.

Шлюбний

Позашлюбний

Спосіб життя

Білохвостий побережник живиться комахами та їх личинками (комарами, мухами, жуками, зокрема, плавунцями), черв'яками, молюсками й іншими дрібними безхребетними. У пошуках корму неквапливо пересувається по грузлому ґрунту, калюжах, по мулистих берегах водойм. Здобич видивляється або намагається намацати за допомогою дзьоба, зануреного в бруд. Побачивши жертву, швидким рухом хапає її. Іноді заходить по черевце у воду і ловить здобич, плаваючу на її поверхні, однак ніколи не годується в товщі води.

Розмноження

Серед всіх куликів білохвості побережники прибувають до місць гніздування одними з останніх — у кінці травня або початку червня. Прилітають поодинці і групами по 12-30, частіше 4-6 птахів. Одна з особливостей білохвостого побережника — шлюбна поведінка самок, що отримала назву «подвійне гніздування», при якому самка спарюється почергово з двома самцями. Перша кладка залишається першому самцю, який в подальшому насиджує її та дбає за потомством. Турботу про другу кладку самка бере на себе. Перед початком відкладання яєць самка влаштовує від двох до шести гнізд — ямок, вистелених шаром сухих стебел осоки і листя чагарників. Найчастіше рослинності в підстилці небагато, але іноді переплетені стебла трав утворюють чашу з товщиною стінок до 1,5 см. Як правило, гнізда укриті в тіні куща верби висотою до 1 м, між камінням або хоча б під осоковою купиною, але зустрічаються і повністю відкриті. У кладці, як правило, 4 яйця. Насиджування триває 20-22 дні. У віці 15-18 днів пташенята стають на крило, після чого виводки розпадаються.

Загрозою для побережника білохвостого є втрата середовищ існування через забруднення та спотворення внаслідок діяльності людини, зміна течій річок, чинник неспокою з боку людини на місцях зимівель. Вид перебуває під захистом Бонської та Бернської конвенцій, а також Угоди AEWA.