Вид – Пoгoнич звичайний (Porzana porzana) Рід – Погонич (Porzana) Родина – Пастушкові (Rallidae) Ряд – Журавлеподібні (Gruiformes)

Середовище існування

Гніздиться в умовах північного і помірного клімату в Європи і Західного Сибіру, однак ареал дуже спорадичний і багато в чому вивчений недостатньо. Місцями трапляється в Середній Азії і Кавказі. На схід досягає басейну Ангари, де гніздиться в середній течії річки Іркут. В Західній Європі в цілому рідкісний і в багатьох регіонах відсутній зовсім. Популяції Північної і Східної Європи, а також Сибіру більш чисельні. Північна межа ареалу доходить до 64 ° пн. ш. в басейні Обі. У період розмноження займає мілководні прісноводні водойми, вологі луки чи болота, густо порослі надводними рослинами - очеретом, верболозом, осокою, рогозом, куничником. У місцях зимових стоянок займає аналогічні біотопи. На території України гніздиться скрізь крім гір, а також в безводних степових районів; на узбережжі моря гніздиться тільки там, де є прісноводні ставки.

Опис

Довжина тіла – 22 – 24 см
Розмах крил – 37 – 42 см
Вага – 60 – 140 г

Оперення верхньої частини тіла оливково-буре з чорно-бурими стрижневими плямами і центрами пер, а також з численними білими крапками та поздовжніми рисками. Брови, горло і шия спереду сірі. Воло і груди оливково-бурі з білими крапками, як верхня сторона тіла, проте пера без темних центрів. Черево брудно-біле. Боки тіла з темно-бурими і білими поперечними смугами. Нижні покривні пера хвоста вохристі. Спід крила смугастий з білими і бурими поперечними смугами. Махові пера бурі, стернові темно-бурі, на краях світліші. Дзьоб при основі червоний, на кінці жовто-зелений; ноги зелені. Це оперення птахи носять з квітня до липня. В зимовому вбранні верх оперення темніший, ніж весною, брови бурі, горло білувате, черево біліше, ніж весною. Зимове оперення погоничі носять з вересня до січня — лютого. Молодий птах схожий на дорослого птаха в осінньому оперенні, але низ тіла рудіший, черево вохристе. Пуховик весь вкритий чорно-бурим однотонним пухом

Спосіб життя

Весною в залежності від її ходу перші погоничі з'являються на півдні України між серединою березня і серединою квітня; північних і східних областей республіки погоничі досягають тільки в середині або в кінці квітня. Під час перельоту погоничі тримаються поодинці або парами, летять тільки вночі, видимо, низько над землею. Вдень ховаються на болотах, в кущах або бур'янах. Селяться погоничі на осокових болотах у долинах річок, на лісових і степових болотах, у заростях біля річок, ставків, озер, тобто скрізь, де є прісна вода і прибережні та надводні зарості, в яких незабаром після прильо-ту вони починають будувати гнізда. Стінки гнізда вони вплітають в стебла осоки або інших рослин так, що гніздо висить над водою або над землею у вигляді глибокої чашки, сплетеної із сухих травинок. Рослини навколо гнізда звичайно нахилені так, що утворюють щось подібне до куреня. Іноді гніздо міститься просто на купині. Живляться погоничі як рослинною, так і тваринною їжею, переважно насінням і зеленими частинами водяних рослин, а також різними водяними та навколоводними безхребетними.

Розмноження

Погоничі моногамні птахи - на одного самця припадає лише одна самка. Підкликаючи самку, самець погонича голосно кричить, видаючи характерний свист - часто лише за цим голосом можна дізнатися, що десь поряд гніздяться представники цього виду. Як тільки пара остаточно сформована, птахи іноді починають кричати разом. Гніздо будується на невеликий купині посеред болота або вологої луки, в заростях верболозу. Ділянок сухих трав птахи намагаються уникати. У повній кладці від 8 до 15 яєць. Насиджують, видимо, і самець, і самка протягом 18—21 дня. Пуховички після вилуплення тримаються разом з батьками в густих заростях. Виводки, очевидно, ще до того, як молодь стане льотною, розпадаються, і молоді погоничі починають жити поодинці. У старих птахів в кінці періоду розмноження, тобто в липні, починається повне линяння, і вони на деякий час втрачають здатність літати. Закінчується линяння тільки у вересні. Молоді птахи линяють восени. Це линяння часткове, але після нього вони стають цілком схожими на старих птахів у зимовому оперенні. Осінній відліт погоничів починається у вересні. Найінтенсивнішим переліт буває в кінці вересня на півночі і на початку жовтня на півдні. Останні птахи зникають в кінці жовтня або в листопаді. Під час осінніх міграцій погоничі, як і весною, летять поодинці і тільки вночі. В кінці зими, перед весняним перельотом, у погоничів відбувається часткове линяння, після якого вони одягають шлюбне вбрання.

Охорона

Погоничу загрожує ряд факторів, таких як знищення водно-болотних угідь під приводом так зв. Меліорації, забудова берегів, знищення заплав та вологих луків, відстріл птахів мисливцями чи полюванні чи заради розваги. Для збереження виду необхідне раціональне ведення сільського господарства та вологих луках, збереження та відновлення водно-болотних угідь (боліт, малих річок, тощо), заборона полювання. Погонич звичайний охороняється Бонською та Бернською конвенціями, Директивою ЄС про охорону диких птахів, а також Угодою щодо охорони афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів.