Вид – Посмітюха (Galerida Cristata) Рід – Посмітюха (Galerida) Родина – Жайворонкові (Alaudidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

 Посмітюха або чубатий жайворонок поширена у південній бореальній зоні від заходу і південного заходу Європи до Кореї і Жовтого моря. Південна межа ареалу проходить від Сенегалу і Гамбії, Нігерії, Судану, півночі Кенії і узбережжя Аравії через північний схід Індії до низовини Непалу. На північному сході гніздового ареалу посмітюха — перелітний птах, в інших частинах — осілий. В Україні осілий птах на всій території, крім гір. Основний біотоп посмітюхи - пустки на околицях населених пунктів, залізничні насипи, дороги, вигони, спортивні майданчик, тощо. Однак цей птах, залежно від регіону, може оселятися в густо заселених широких гірських долинах, на сухих місцях вздовж морських кіс та в полинових приморських степах. У гори він йде не вище 1500 м, але зазвичай значно нижче. Взимку посмітюха тримається ближче до людських осель, комор, вулицями сіл і міст. Ночує в морозну погоду в снігу. 

Опис

Довжина тіла – 17 см
Розмах крил – 29 – 38 см
Вага – 40 – 50 г

Дорослий птах зверху сірувато-бурий, з темною строкатістю; на тім'ї загострений «чуб»; низ тулуба білуватий, з темно-бурою строкатістю на волі і боках; спід крил світло-рудий; махові пера темно-бурі, зі світлою облямівкою; центральні стернові пера бурі, крайні — рудуваті, інші — темно-бурі; дзьоб і ноги бурі. У молодого птаха пера верху з білуватою верхівкою; «чуб» коротший.

Спосіб життя

Закінчивши розмноження, посмітюхи збираються у невеликі зграйки і кочують в привабливих місцях, нерідко поблизу тваринницьких ферм, де є вибиті скотом ділянки землі. Іноді та чи інша пташка злетить на стовпчик огорожі, що оточує ферму, посидить на ньому, огляне місцевість і, наче маленький м’ячик, одним помахом крил скочується на дорогу. В сутужну зимову пору, коли сніг засипає в полі насіння рослин, посмітюхи туляться до людського житла, біля якого можна так-сяк підживитися. Ось тоді вони й починають мандрувати вулицями великих і невеликих міст, по селах, хуторах і селищах. Харчуються посмітюхи змішаною рослинно-тваринною їжею: комахами, насінням трав і зеленими частинами рослин. Часто роздзьобують послід домашніх тварин, особливо коней, і дістають неперетравлене зерно і комах. Можуть здобувати поживу і на смітниках і сміттєвих купах, особливо взимку.

Розмноження

Трапляється в парах і взимку. Співати посмітюха починає дуже рано. Всю зиму жайворонки перегукуються короткими дзвінкими вигуками, які до березня, коли утворюються великі проталини, чуються дедалі частіше і починають зв'язуватися в недовгу пісеньку. Пізніше самці починають підніматися з піснею в повітря і здійснюють невисокий і нетривалий токовий політ, який нагадує політ польового жайворонка. Гнізда посмітюха облаштовує також в ямці на землі з стеблинок, листя і корінців трав, з деякою домішкою волосся в якості вистилки або рідше - пір'я. Розташовується гніздо, зазвичай, поблизу людського житла, на сміттєвих купах, на пустках, на узбіччях доріг і навіть між коліями на не використовуваних залізницях; іноді - під солом'яними дахами господарських будівель або на копицях соломи. Будує гніздо зазвичай тільки самка, а самець приносить матеріал.

Кладка буває в першій або другій третині квітня і складається з 3-5 яєць. Насиджує одна самка, дуже старанно. Сідає на гніздо відклавши третє або четверте яйце. Самець тримається поблизу, але самку не годує. Тривалість висиджування - 12-13 днів. За дев'ять днів пташенята залишають гніздо, але протягом трьох днів ще повертаються в нього. Ночами вони ховаються в якусь заглибину, причому самка іноді намагається їх накрити і зігріти. Пташенята охоче купаються в пилу. У гнізді пташенята бувають 9-11 днів, а у віці 16-18 днів починають ставати на крило. Виліт молодих першого висновку відбувається в середині червня - початку липня. Зазвичай у посмітюх буває друга кладка. Дуже рідко відкладає яйце в гнізда посмітюхи зозуля.

До середина XIX сторіччя посмітюха була поширена головним чином на півдні Європи, а потім стала гніздитися в північніших районах. Проте зараз майже у всіх європейських країнах відбувається скорочення чисельності цього жайворонка. На нашому континенті територія його гніздування зменшилась, за різними даними, на 20–50 %. Головну причину цього вбачають у значних кліматичних змінах, хоча є й інші чинники, що суттєво позначаються на чисельності посмітюхи. Посилення інтенсифікації сільського господарства змінює умови існування птахів. Виражається це у заростанні сухих пасовищ густою трав’яною рослинністю і чагарниками, що викликане скороченням випасання худоби на них через перехід до стійлового утримання. Суттєвий негативний вплив має і залучення до інтенсивного обробітку перелогових земель, а також зрошувальна меліорація, а в деяких країнах і застосування отрутохімікатів у рослинництві та занепад коняртства, внаслідок чого значно знизилась чисельність комах, які екологічно пов’язані з кіньми і одночасно складають основний корм для посмітюхи. Крім того, такий чинник, як урбанізація, що раніше сприяв розселенню посмітюхи, зараз став впливати негативно, оскільки щільні забудови все більше захоплюють приміські околиці, де птахи знаходили собі сприятливі умови для гніздування. Вид перебуває під захистом Європейського товариства охорони навколишнього середовища та Бернської конвенції.