Вид – Повзик (Sitta europaea) Рід – Повзик (Sitta) Родина – Повзикові (Sittidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Повзик поширений в лісовій зоні Європи, більшій частині Азії та Північної Африки (від атлантичного узбережжя на заході до тихоокеанського на сході). В країнах Європи гніздиться майже повсюдно, проте відсутній на півдні Іспанії, у північній частині Шотландії, Ірландії, на півночі Скандинавії. В Україні звичайний, широко розповсюджений, осілий і кочовий птах лісової і лісостепової смуг, а також північної частини степової смуги. Оселяється в старих високостовбурних листяних і мішаних лісах, борах з домішкою листяних порід, з густим підліском і старими деревами. Уникає молодих посадок і хвойних гущавин. Хоч повзик і тяжіє до лісів поблизу водойм, але в перезволожених місцях не оселяється. Нерідко гніздиться поблизу людини – в містах, селах, старих парках і садах.

Опис

Довжина тіла – близько 14 см
Розмах крил – 22,5-27 см
Вага – 19-24 г
Тривалість життя – в середньому 9 років

Повзик за розміром менший від горобця. Верх тіла блакитнувато-сірий. Щоки, горло, воло, груди і черево білі, боки тулуба і підхвістя каштанові. Махові пера сірувато-бурі, стернові – чорні, крім сірих центральних, крайні пари біля верхівки білі. Від дзьоба через око проходить чорна смуга. Ноги жовтувато-бурі і сильні, пальці довгі і чіпкі. Хвіст короткий. Дзьоб темно-сірий, довгий, міцний і гострий. У самиці низ рівномірно вохристий, каштановий колір відсутній. Молодий птах подібний до самиці, але смуга, що проходить через око, темно-сіра, а майже весь низ тіла жовтувато-вохристий.

Самець

Спосіб життя

Повзик цікавий цілим рядом своїх звичок і особливостей. Це вмілий дереволаз, що однаково впевнено рухається по стовбурам дерев як вверх, так і вниз головою. При цьому він ставить ноги одна позаду одної, але не разом. Досліджуючи кору, він постукує дзьобом, як дятел, або засовує його в щілину, щоб розширити отвір або відколоти лусочку. Міцним дзьобом повзик може подрібнювати жолуді, хітинові покриви комах, утримуючи їх лапами, або вкладаючи в тріщинки кори. Повзик майже всеїдний. Влітку харчується комахами (навіть хапаючи їх у польоті), до осені ж, з появою насіння і ягід, охоче переходить на рослинний корм. В цей час в шлунках повзиків знаходили дрібні камінці, необхідні для травлення. Зимою, в морози, нерідко літає на сміттєві купи. Повзик має звичку ховати знайдену їжу, якщо її кількість перевищує його апетит. Восени та на початку зими птахи тримаються поодинці, навіть уникаючи собі подібних. Зустрівшись близько в цю пору, два повзика з криком розлітаються в різні сторони. Проте під час своїх осінніх і зимових кочівель повзики нерідко приєднуються до змішаних зграй синиць. Політ повзика стрибкоподібний, супроводжується постійними квапливими помахами. Літає птах зазвичай на короткі відстані. На землі пересувається стрибками.

Розмноження

До весни утворюються пари, що осідають на гніздування недалеко одна від одної. Самці крутяться на вершинах дерев, женуться за самками і стають більш крикливими. Повзик вирізняється своїм високорозвиненим будівельним інстинктом. Він гніздиться в дуплах дерев (природних чи створених дятлом) на висоті, зазвичай, не нижчій за зріст людини. Льоток повзик підганяє під свої розміри, замазуючи його глиною так, щоб ніхто інший не зміг протиснутись крізь отвір. Іноді для свого будівництва птах витрачає до четвертини кілограма міцного розчину. Якщо ж повзик займає шпаківню, то він замазує всі щілини між кришкою та стінами. Всі штукатурні роботи виконує тільки самиця. Дупло повзик вичищає. Будівельним матеріалом для гнізда слугують лусочки верхнього тонкого шару кори (частіше соснової), рослинні волокна та сухі листочки. Лоток не виражений, проте він може бути настільки глибоким, що яйця вільно в нього занурюються. Самка відкладає 6-8 білих, з іржавими плямами яєць, насиджує їх 15-18 діб, а після появи пташенят самець допомагає їх вигодовувати. Гніздо молоді птахи покидають через 4 тижні. Батьки піклуються про молодь і після їх вильоту, проте після появи другої кладки у них не залишається часу на попередній виводок.

Охорона

Цей невтомний знищувач шкідників лісу відіграє важливу роль у сталості лісових екосистем. Однак для нормального існування повзиків необхідна сувора охорона старих лісів з густим підліском загалом та старих дерев зокрема, умовою чого є провадження природовідновідного лісового господарства. Вид занесений до Бернської конвенції (додаток 2).

Підготувала - Світлана Котенко