Опираючись на дані, наведені в статтях Бориса Сергійовича Вальха («Материалы для орнитологии Екатеринославской губернии», 1900, 1911), знаного дослідника птахів фауни центральної України, спробуємо порівняти кількісний і якісний склад орнітофауни степового Придніпров'я (нинішньої Дніпропетровської області) на початку XX і XXI століть.

Самець хохітви (Tetrax tetrax)

Сто років тому в краї (згідно з прийнятою на той час систематикою) зустрічалося 288 видів птахів із 18 рядів. Виключивши з цього переліку птахів, характерних для узбережжя Азовського моря, маємо 274 види. Протягом останніх 10-15 років на Дніпропетровщині відмічено 286 видів птахів. Найбільш чисельні ряди: Горобцеподібні — 107 видів, Сивкоподібні — 61 вид, Гусеподібні — 29 видів, Соколоподібні — 28 видів.

* Рідкісні види за визначенням Б.С.Вальха

** Занесені до Червоної книги України

  У працях Бориса Вальха (1911) знаходимо відомості, що на той час 23 види птахів мали статус «�?счезающих, т.е. уменьшающихся в числе или совсем вымирающих в данной местности». Тринадцять із них і нині належать до категорії пернатих раритетів (пелікан рожевий, огар, підорлики великий і малий, орел степовий, могильник, лунь степовий, хохітва, дрохва, сапсан, орлан-білохвіст, могильник, журавель степовий тощо). 

Орел степовий (Aquila nipalensis)

Наведу відомості про стан деяких рідкісних видів птахів 100 років тому:

• Хохітва гніздилася в значній кількості в цілинному степу, на сухих луках і перелогах між річками Мала і Стара Терса і біля с. Знаменівка Новомосковського повіту, а восени 1897 року на прольоті спостерігалися сотенні зграї.
• Дрохва гніздилася на території всієї губернії, місцями у великій кількості. її гніз до Борис Вальх знайшов 1896 року в трьох верстах від Павлограда в озимому житі. А під час весняного прольоту дрохви летіли на середній висоті прямо над містом групами з 2-5 птахів.
• Гнізда орлів степових займали місцями на порівняно невеликому просторі декілька скирт біля станції Роздори (нині Синельниківський район).
• Гніздо сапсана Борис Вальх знайшов на величезному дубі, який ріс окремо посеред боліт у Лихачовських лісах (нині це Самарський ліс, Лихачов — великий катеринославський землевласник, П.Ч.). Неподалік свої гніздові колонії розмістили чаплі й мартини, на луках гніздилися чайки, коловодники, дрібні лугові пташки, які слугували соколу об'єктами полювання.
• Підорлик великий, могильник, орел-карлик, орлан-білохвіст теж гніздилися в Лихачовських лісах. Гніздо останнього «на дубе весьма недоступно».

Тут доречно навести розлогу цитату, яка характеризує Лихачовські ліси: «Речка Самара па всем своем протяжении течет в лесах, которые прерываются только кое-где на коротком пространстве. Лес на Самаре местами старый, строевой, но чаще молодой. По рассказам старожилов, леса на Самаре были огромны. Это густые и большие рощи и немногочисленные по большей части группы старых, огромных дубов с подлеском перемежевываются с большими озерами, болотами и лугами, кое-где переходящие в ковыльную и солонцовую поляну.

Местами у реки Самары выступают пески. Здесь лугов нет, болот мало и преобладающими породами леса являются осина, ветла, береза, между которыми одиночные сосны. Множество болот и озер образуют в этих лесах более или менее обширные острова, иногда сухие и в этом случае поросшие дерезой и тырсой, тернами и лозой, волчьей ягодой, ежевикой, камышом, что в переплетающейся чаще их едва можно пробраться, а летом за осокой и топью не пройдешь.

Уже из этого краткого описания лесов Лихачевских видно, что они должны быть богаты птицами. �? действительно, в них есть колонии цапель, гнездится белохвост, сокол-сапсан, витютень и другие редкие у нас птицы. Здесь же, в Лихачевских лесах, плавни р. Самары местами не замерзают зимой. �? здесь появляются первые пролетные чайки, утки и другие водные птицы и зимуют утки и, нередко, дрозды» (Вальх, 1900).

Пірникоза мала (Podiceps ruficollis)

Щодо таких рідкісних 100 років тому птахів як пірникоза мала, мартин звичайний, баранець великий, чоботар, кульон великий, гуска сіра, чапля біла, то песимістичний прогноз Бориса Вальха стосовно них не підтвердився.

Ще деякі деталі з життя пернатих сто років тому, помічені пильним оком натураліста, наприклад, про особливості полювання орланів-білохвостів, які під час прольоту «над деревнями опускаются очень низко и сильно вредят домашней птице. В это же время орланы охотно хватают кошек. Орлан очень неуклюж и добывает птиц чаще всего, загоняя их до усталости. Мне случалось видеть, как он делал подряд десять нападении на диких гусей, но всегда неудачно. Домашних гусей ловит также далеко не искусно. Особенно охотно нападает орлан на сидящих на воде птиц и ныряющих, если застает далеко от камышей — словит. Мне кажется, что он ви дит в неглубокой воде нырнувшую птицу, так как летит над лиманом с уверенностью по известному направлению и всегда добыча оказывается около него. Одну лыску схватил под водой. Зимою главную пищу белохвоста составляют зайцы и падаль, вороны, индюки. Весною белохвосты по целым часам кружатся над отарами овец, но не случалось, что уносил ягненка».

Орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla)

А ось як цікаво Вальх описав міграцію деркача: «Случалось, сидя днем в степи, наблюдать бегущих по одному направлению деркачей, при этом они перебегают от бурьяна к бурьяну, от болота к болоту по чистой сухой степи. Если приближаться к такой птице, то она долго будет бежать, прежде чем решится полететь, если же по дороге попадется терник или бурьян, то деркач совсем не слетит, а затаится так, что его и не вытопчешь. Но стоит отойти шагов на сто в сторону и лечь, как деркач вылезет из чащи, осмотрится и пойдет изо всех сил дальше. На основании этих наблюдений я решаюсь сказать уверенно, что деркач днем, по крайней мере, путешествует к югу пешком».

Деркач (Crex crex)

Протягом століття на степових просторах Придніпров'я з'явилися й стійко увійшли до складу авіфауни птахи, яких Борис Вальх не зустрічав або зустрічав тільки під час міграцій (Таблиця 2). Деякі з них, як от фазан, горлиця садова, мартини каспійський і середземноморський, синиця вусата, дятел сирійський, горихвістка чорна, трав'янка чорноголова почали гніздитися.

Очеретянка індійська (Acrocephalus agricola)

Детальні спостереження дніпропетровських орнітологів різних поколінь (Анатолія Губкіна, Пола Бредбієра, Володимира Сижка) значно розширили список птахів області за рахунок прольотних видів: баклан малий, лебідь малий, підорлик малий, кречет, побережник ісландський, дутиш, поморник великий, крячки чорнодзьобий, рябодзьобий і каспійський, плиска гірська, вівчарик західно-сибірський і вівчарик-ковалик, очеретянка індійська, вівчарик зелений, шишкар білокрилий тощо. Відомі зальоти дрозда гірського, папуги Крамера, фламінго, стерв'ятника, гніздування чайки білохвостої.