Вид – Щиглик (Carduelis carduelis) Рід – Щиглик (Carduelis) Родина – В`юркові (Fringillidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Вид включає 15 підвидів в Євразії, на островах східної частини Атлантики і в Північній Африці. Був інтродукований в Австралії, Новій Зеландії, Бермудських островах і в Південній Америці. Основний європейський ареал не заходить на північ далі 60° пн.ш.. Зимує на півдні ареалу, аж до берегів Середземномор`я. Надає перевагу світлим лісам, полезахисним смугам, острівним переліскам в степовій смузі, садам, паркам, кладовищам. За винятком часу виведення пташенят, зустрічається також на полях, що заросли бур`янами (в першу чергу чортополохом), якщо поблизу ростуть дерева. В Україні гніздовий, перелітний і зимуючий птах всієї території.

Опис

Довжина тіла – близько 12 см
Розмах крил – 21 – 25,5 см
Вага - 14-18 г
Тривалість життя у природі – до 9 років, у неволі – до 27 років

Щиглик – невеликий, завбільшки з горобця, строкатий птах, що легко впізнається за забарвленням. Птах має червоне “обличчя” (лоб і горло навколо дзьоба), а також яскраво-жовті смуги на чорних крилах. Спина коричнева. Коричневий відтінок (плями) помітний також на білих грудях. Тім`я, потилиця і область навколо білих щік – чорні. В чорному хвості помітні білі плямки. Підхвістя біле. Верхівка більшості махових пер біла. Дзьоб жовтувато-білий. Ноги бурі. Самка забарвлена так само як самець, але її червона “маска” менша і блідіша, а чорна смуга на потилиці вужча. У молодих птахів на голові немає ні чорних, ні червоних тонів – вона вся коричнево-бура, з повздовжнім дрібним ряботинням. Таке ж ряботиння помітне на спині і грудях. Проте жовте дзеркальце на крилах виражене добре.

Молодий птах

Спосіб життя

Щиглик – дуже рухливий птах, що довго не перебуває на одному місці. На землю сідати не любить, а полюбляє літати. Політ хвилястий, пірнаючий. Восени і взимку зграї щигликів кочують по покинутим лукам, полям, де збирають насіння чортополоху, реп’яху та інших бур`янів, або ж спритно лазять по тоненьким гілочкам берези і вільхи, дістаючи насіння. Часто до зграй щигликів приєднуються і інші в`юркові. Причепившись до колючої головки реп’яху, щиглик запускає дзьоб серед колючок і дістає насіння. Швидко розкусивши її, він виїдає серцевину, а шкірку викидає. Зимові кочівлі щигликів цілком залежать від врожаю насіння і від снігопадів, що іноді засипають місця їх годівлі. Морозів птахи не бояться. Цікаво спостерігати співаючого щиглика весною. Вигукуючи свої різноманітні поклики, він жваво повертається то в один, то в інший бік, присідає і вертить хвостом. Постійні сварки, що супроводжуються голосним тріскотінням, ще більше пожвавлюють картину. В квітні зграї щигликів вже не зустрічаються. Проте вже в кінці літа птахи знову збираються докупи. Серед них переважають молоді птахи, що об`єднаються разом в осінні зграї по 100-200 особин.

Розмноження

Утворення пар відбувається ще в зимових зграях, або у передгніздових кочівлях, але до гніздування птахи приступають доволі пізно – літом. Гніздовий період розтягнений через відмінності в строках гніздування у різних пар, багато з яких приступають до будівництва гнізда лише в середині літа. Пари можуть гніздитись близько одна від одної, а сутички на межі гніздових територій відбуваються вкрай рідко. Більшість щигликів влаштовують гнізда на листяних, часто фруктових деревах (в населених пунктах найчастіше на гіркому каштані, велике листя якого добре маскує гніздо), зазвичай на кінці гілки, подалі від стовбура. Самка дуже добре ховає гніздо. Воно рідко знаходиться нижче 4 м над землею. В якості будівельного матеріалу вона використовує сухі корінці, мох, траву та інші рослинні волокна. Гніздо вона потім вкриває павутиною і лишайником з сусідніх дерев. Стінки гнізда міцні, дещо зігнути всередину. Лоток вистилає шерстю, пухом, пір`ям або кінським волосом. Самка насиджує 4-6 яєць впродовж 12-14 діб. Самець в цей час її годує і постійно співає біля гнізда. Після появи пташенят самець приносить їм комашок, а пізніше – насіння, розм’якшене у волі. Пташенята знаходяться у гнізді 2 тижні, а після того, як вони відлітають, батьки виводять ще одне потомство.

Охорона

Для збереження виду необхідне впровадження природовідповідних методів сільського господарства, які дали б змогу зростати острівкам рослин, насінням яких живляться щиглики. Важлива також підгодівля птахів в небезпечні для них зими в період снігу з дощем та інею, коли важко щигликам знайти достатньо насіння в сухих рослинах, що стирчать з-під снігу. Вид занесено до Бернської конвенції.

Підготувала - Світлана Котенко