Вид – Шуліка чорний (Milvus Migrans) Рід – Шуліка (Milvus) Родина – Яструбові (Ассіріtridае) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Гніздовий ареал чорного шуліки охоплює велику територію, включаючи практично всю Європу, Азію, Африку та Австралію. Підвид, особини якого поширені в Україні, трапляється в Європі, на Кавказі, у Малій Азії, Південно-Західній Африці. Гніздиться практично на всій території України, за винятком більшої частини степової смуги, Криму та високогірних районів Карпат. Гніздовим біотопом є різноманітні за характером і розміром ліси, переважно у вологих місцевостях, але гніздиться шуліка чорний і в невеликих байрачних лісах серед ланів і степу, у старих лісонасадженнях і в сухуватих вододільних лісах; часто задовольняється невеликими гайками і навіть групами дерев. Гніздиться в полезахисних посадках; звичайно починає гніздиться в лісонасадженнях 18—20-річного віку. Виявляє значну синантропність: живе і гніздиться поблизу людського житла, іноді біля окремих будівель (хати лісника тощо), іноді дуже близько від селищ і навіть великих міст, де знаходить кормову базу, поїдаючи різні покидьки поблизу житла, птахоферм, боєнь та звалищ. У великих лісових масивах шуліка чорний влаштовує гнізда звичайно на узліссях або поблизу долин і галявин.

Опис

Довжина тіла – 55 – 60 см
Розмах крил - 160 – 180 см
Вага - 600 – 930 г

Самки трохи більші за самців. Забарвлення дорослих птахів (дворічних і старше): спинна сторона темно-бура; тім'я іноді білувате з чорнуватими надстовбурними відмітинами; першорядні махові темно-бурі зі світлими підставами внутрішніх опахал, стернові пера бурі з темним поперечним малюнком; черевна сторона бура, часто з рудуватим відтінком. Дзьоб і ноги жовті. Райдужна оболонка ока блідо-бура або жовто-бура.

Спосіб життя

Шуліка чорний значною мірою поліфаг, живиться він дрібними тваринами різних класів, яких ловить сам живими або знаходить їх трупи; падло є помітною складовою частиною його їжі. Шукаючи корм, шуліка подовгу ширяє над своєю мисливською ділянкою і виглядає поживу зверху; при потребі швидко кидається вниз із складеними крилами. Розміри мисливських ділянок різні: там, де шуліка гніздиться у вологих лісах біля водойм, такі ділянки порівняно невеликі — полює він у радіусі 3—5 км від гнізда; у сухішій місцевості мисливські ділянки, як правило, більші. У гніздовий період шуліка здобуває корм переважно у лісі та поблизу в прилеглій місцевості, особливо охоче по берегах різних водойм. У другу половину літа і восени частіше полює у відкритій місцевості. Синантропія, властива шуліці чорному, часто виявляється і в способах здобування корму — він відвідує різні звалища і смітники поблизу людського житла, селищ, боєнь, птахоферм і живиться там покидьками, загиблими свійськими тваринами тощо. У таких місцевостях, особливо на звалищах птахоферм, можна бачити до двох десятків шулік разом з круками, воронами сірими та сороками. Часто шуліка чорний нападає на інших хижих птахів (на канюка, балабана, навіть на орлана-білохвоста), намагаючись відняти здобич, яку ті несуть; проте такі напади здебільшого марні. Корм переносить у лапах, іноді у дзьобі. Комах ловить на землі і в повітрі. Шуліка звичайно поїдає загиблу рибу, яку знаходить на берегах водоймищ або хапає з поверхні води; немає вірогідних спостережень про полювання шуліки на живу здорову. З птахів здобиччю шуліки стають переважно молоді, що погано літають, яких він здобуває на землі або на гілках дерев. Живі свійські молоді птахи взагалі досить рідко стають здобиччю шуліки. Велику роль у живленні шуліки чорного відіграють різні гризуни. Досліджуючи живлення хижих птахів полезахисних лісосмуг , тому числі й шуліки чорного, науковці дійшли висновку, що всі вони поїдають понад 300 видів комах і багатьох мишовидних гризунів і тому їх треба розглядати, як важливий біологічний фактор у боротьбі з комахами і гризунами — шкідниками сільського й лісового господарств.

Розмноження

Навесні прилітає в місця гніздування досить рано. Зазвичай, основна маса гніздових птахів прилітає пізніше, а саме у другій половині березня і на початку квітня; у цей час прилітає більшість птахів північних популяцій. Незабаром після прильоту гніздові птахи оселяються в своїх постійних гніздових ділянках. Здебільшого будує гніздо сам, іноді на залишках старих напівзруйнованих гнізд інших птахів, займає також покинуті гнізда канюка, крука, ворони й чаплі сірої. Чуже гніздо підновлює і завжди влаштовує свій лоток. Одним і тим самим гніздом часто користується багато років. Будує гнізда в розгалуженнях основного стовбура дерева в його передвершинній частині і на досить товстих бічних гілках біля стовбура, зрідка на деякій відстані від нього. Більшість гнізд буває на старих деревах різних порід: на дубі, сосні, вільсі, тополі, вербі, бересті; знайдені також на ясені й буці.

Гнізда бувають на висоті 3—25, переважно 9—17 м. Зроблені самим шулікою гнізда невеликі й не дуже акуратні; іноді можна знизу помітити голову і хвіст птаха, що насиджує кладку. Взагалі гнізда дуже різноманітні за розміром: загальний діаметр буває від 450 до 880 мм, а висота — від 300 до 630 мм; деякі гнізда ніби здавлені розгалуженнями основного стовбура дерева і мають у верхній частині два поперечні виміри (380 і 600 мм). Гніздо будують обидва птахи пари. Гілки птахи носять у кігтях і дзьобі. Іноді можна бачити як птах, що несе, наприклад, гілку в кігтях, нальоту бере її з кігтів у дзьоб, а потім може перекласти і назад. Зовнішня частина гнізда складається з сухих і трухлих гілок діаметром 25 мм. При основі лотка лежать тонші гілки, лико, кора дерев, грудки землі й гною; вистилають його шматками тваринної шерсті, старих брудних ганчірок і паперу, коров'ячого чи кінського гною; часто бувають також бинти, обривки мотузок, обгортки від цигарок, тонкі гілочки, дрібні шматки деревної кори і сухе листя, шматки стебел болотних рослин, клоччя, повсть, вата, старі шкарпетки, пух і пера самого шуліки, гілочки вільхи з плодовими сережками, зрідка дві-три гілочки дерев із свіжими листками. Науковці знаходили зелень і квіти чебрецю (Thymus odoratissimus) та материнки (Origanum vulgare). Серед гілок нижньої зовнішньої частини деяких гнізд влаштовують свої гнізда горобці польові, іноді дві-три пари в одному гнізді шуліки.

Часто шуліка чорний гніздиться окремими парами, проте іноді гнізда кількох пар знаходяться одне від одного порівняно близько — на відстані 150—500 м, утворюючи зріджену колонію. Гніздові ділянки невеликі, а коли шуліка гніздиться колоніями, межі їх невиразні. Подекуди такі колонії складаються з кількох пар, але відомі й великі. В Україні вони зустрічаються, як правило, поблизу колоній чаплі сірої, де шуліка знаходить для себе гнізда і постійну поживу(залишки їжі чапель, їхні яйця та пташенята, що випали з гнізд).Незабаром після прильоту починаються шлюбний політ і ігри: самець з пари птахів, яка високо ширяє над районом гніздової ділянки, злітає вище самки, а потім стрімко падає до неї з напівскладеними крилами, причому траєкторія його падіння становить ламану криву. Трапляється, що самка при наближенні самця на мить перевертається. Такі ігри повторюються парою птахів кілька раз, проте часто їх виконує один самець без участі самки, навіть тоді, коли вона вже почала насиджувати повну кладку. Під час парування, що відбувається переважно поблизу гнізда на гілках верхівок дерев, самець подає особливий, високий за тоном, схожий на трель крик.

Пари існують багато років. У кожній популяції шуліки чорного спостерігається в гніздовий період деяка кількість самотніх птахів, які часто тримаються в зграях від кількох до 15—20 особин. При загибелі одного птаха з пари на початку гніздового періоду той, що залишився, знаходить нового партнера. За кілька днів до відкладання першого яйця самка довго сидить у гнізді. Перші яйця в кладках бувають звичайно в останню декаду квітня і в перші дні травня. Окремі запізнілі слабко насиджені кладки зустрічаються протягом травня, як виняток — навіть у перші дні червня. У повній кладці звичайно три або два яйця. При втраті повної кладки з початку її насиджування птахи здебільшого відкладають через деякий час другу, іноді в те саме або в інше гніздо. Цим пояснюються знахідки слабко насиджених кладок наприкінці травня і в червні. Самка починає насиджування після відкладання першого яйця. Тривалість насиджування кладки 30 діб. Насиджує взагалі самка; самець короткочасно сидить на кладці, коли самки чомусь немає. З другої половини травня в гніздах з'являються пташенята, які вилуплюються через значні проміжки часу і це звичайно позначається на дальшому їх розвиткові — наймолодший часто гине від недоїдання або стає поживою для сильніших братів. Часто одно яйце в кладці виявляється незаплідненим. У виводках буває від одного до трьох молодих птахів. Пташенят вигодовують обидва батьки. Дво-, тритижневі пташенята досить галасливі. У гнізді пташенята перебувають близько 45 діб. Ще не вміючи добре літати, вони покидають гніздо і розміщуються на сусідніх з ним гілках або потрапляють на землю, де часто гинуть. Нелітаючий молодий птах при наближенні до нього людини спочатку припадає до землі, а далі приймає характерну загрозливу позу. Молодим птахам, що покинули гніздо, батьки ще довго приносять їжу та оберігають їх, перебуваючи з ними в гніздовій ділянці та в її околицях. Пізніше сім'ї з'єднуються в зграї, які перекочовують у кормні місця і живуть поблизу відкритих просторів. Восени можна бачити зграї шулік у кілька десятків особин, що здобувають їжу на полях, ланах, іноді поблизу населених пунктів і ночують спільно в певних місцях на деревах на узліссях байрачних лісів, у лісових насадженнях і в річкових долинах. Старі птахи починають линяти в травні. Восени місцеві птахи починають відлітати іноді з середини серпня, переважно протягом вересня.

Охорона

Протягом останніх 30 років чисельність популяції шуліки чорного скоротилась у 3–5 разів. Якщо на початку 1970-х роках у південному кутку лісового масиву, який знаходиться в межиріччі Дніпра та Десни, гніздилося близько 15 пар, то на початку ХХІ ст. всього 2–3 пари. Найзначніший фактор, який призвів до скорочення чисельності, — відстріл птахів під час полювання на птахів. Постійний негативний вплив відбувся внаслідок сильного рекреаційного навантаження (дачної чи туристичної забудови) на біотопи, де гніздяться ці птахи. Шкодить виживання чорних шулік також знищення кормової бази через забруднення людиною довкілля та вирубка лісових насаджень придатних для гніздування. Для збереження виду необхідно зберігати місця, де ці птахи трапляються, суворо охороняти лісові насадження від суцільних вирубок, та проводити природоохоронну пропаганду серед населення, зокрема зі збереження гнізд хижих птахів, та роз’яснювати їх значення в природі. Шуліка чорний перебуває під охороною Червоної книги України (статус - вразливий), Бонської та Бернської конвенцій, Конвенції CITIES та Директиви ЄС про захист диких птахів.