Вид – Шишкар сосновий (Loxia pytyopsittacus) Рід – Шишкар (Loxia) Родина – В'юркові (Fringillidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Шишкар сосновий мешкає переважно в соснових лісах, але іноді його можна зустріти і серед інших хвойних дерев, наприклад, ялин. Досить рідко трапляється в змішаних хвойно-листяних лісах, оскільки його улюбленими ласощами є соснові шишки. Гніздиться на Півночі Європи, зокрема в Скандинавії, а також на північному заході Росії, аж до околиць Уральських гір. В Україні залітний взимку птах на території Полісся.

Опис

Довжина тіла – 16 - 18 см
Розмах крил – 27 - 31 см
Вага - 53 г

Самець майже цілком червоний; задня частина черева і підхвістя сіруваті; на бурих покривних перах крил червоний відтінок; махові і стернові пера бурі; дзьоб масивний, бурий, кінці щелеп схрещені; ноги бурі. Самка сірувато-зелена, на спині помітна темна строкатість; поперек і надхвістя жовтувато-зелені. Молодий птах сірувато-білий з густою темною строкатістю. Від ялинового шишкаря відрізняється масивнішим дзьобом і дещо більшими розмірами.

Самець (на передньому плані)

Самка

Спосіб життя

 Шишкар сосновий переважно харчується насінням шишок сосни звичайної (Pinus sylvestris) але трапляється, що за браком їжі не гребує і насінням європейського (Pinus cembra) або сибірського (Pinus sibirica) кедра. Іноді їжею йому служать насіння вільхи і модрини, але рідко - ялини. Також було відмічено, що шишкар сосновий іноді харчується зеленими шишками. Ягоди (особливо кущові) і сережки вільхи доповнюють його раціон. Пташенята харчуються комахами, а також насінням з шишок, які відригують для них батьки. Було доведено, що в шишкарів соснових, як і ялинових спостерігається асиметрія не тільки між дзьобом і м'язами нижньої щелепи, але і між довжиною третьою фаланги пальця птаха та положенням верхньої й нижньої частини дзьоба відносно одна одної. Дійсно, птах завжди тримає шишку, прикладаючи більше зусиль з певного боку. Так, якщо половинки дзьоба схрещуються на праву сторону, лівий палець сильніше, і навпаки. Потужний дзьоб і добре розвинені м'язи щелепи свідчать про особливу функціональну адаптацію для видобутку насіння із соснових шишок. Шишкар сосновий часто притримує шишку лапками і лущить її дзьобом. Таким же чином, але вже вниз головою, він дістається до вмісту висячих шишок. Іноді він забирає шишку з собою, щоб поласувати в більш сприятливих умовах. 

Розмноження

В період гніздування дуже товариський птах, часто співає. Шишкарі збираються в більш-менш численні кочові групи, що складаються з самців, самок і зовсім молодих птахів. Разом вони досліджують територію в пошуках доступної поживи. Шишкар сосновий довше пристосовується до життя в групі, ніж шишкар ялиновий, з яким він також іноді об'єднується. У місцях постійного гніздування шишкар відкладає яйця грудня по червень, проте здебільшого з середини березня до середини квітня. Гнізда краще облаштовані, а яйця трохи більші за розміром, ніж в ялинових шишкарів. Гніздо розташовується на середній або великій висоті, майже завжди на сосні. Впізнати їх неважко за грубою, товстостінною спорудою з прутиків, лишайників і хвої; але всередині завжди буває м'яка вистилка з пір'я чи вовни, що життєво необхідно особливо в зимові місяці. Період інкубації триває від 14 до 16 днів. Під час висиджування пташенят самка не залишає гніздо. Самець постійно перебуває поруч і годує і самку, і пташенят. Так триває до вильоту пташенят з гнізда. Пташенят шишкарі соснові вигодовують насінням хвойних дерев і хвойних попелиць, та іншими комахами.

Охорона

Чисельність птахів на певній місцевості коливається з року в рік, що пов`язано з наявністю поживи. За кількістю шишкарів можна судити про поточний стан насіннєвого запасу даного лісу. Встановлено, що шишкарі поїдать хвойну тлю, що сприяє природному відновленню ялинових, ялицевих і соснових лісів. Проте популяції може зашкодити людина, вирубуючи великі ділянки хвойного лісу і лишаючи птахів місць проживання і корму. Вид перебуває під захистом Бернської конвенції .