Вид – Шишкар ялиновий (Loxia curvirostra) Рід – Шишкар (Loxia) Родина – В`юркові (Fringillidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Ялиновий шишкар поширений у хвойних, насамперед ялинових, та мішаних лісах Європи, Північно-Західної Африки, Північної і Центральної Азії, Філіпін, Північної і Центральної Америки (на півдні до Гватемали). Повсюдно поширений в тайзі. На півдні Європи трапляється в горах (в поясі хвойних лісів), віддаючи перевагу висотам від 1200 до 2000 м над рівнем моря. У позагніздовий період, під час неперіодичних нальотів, шишкар поширений ще більш широко. Він залітає в Ісландію, на Ведмежий острів, Казахстан, Монголію, Камчатку. Іноді залітає в Гренландію, на Бермуди і в Каліфорнію. Ніколи не трапляється в кедровниках. В Україні осілий, кочовий і зимуючий птах північного сходу Полісся, Карпат і Кримських гір. Зимує також в лісовій та лісостеповій смугах.

Опис

Довжина тіла – до 17 см
Розмах крил - 27-31 см
Вага – 28-40 гр
Тривалість життя – 7 років

Птах розміром з горобця. Самці і самки дуже відрізняються за забарвленням. Дорослий самець майже повністю яскраво-червоний. З віком забарвлення самця стає насиченішим. Задня частина черева і підхвістя сірі. На бурих покривних перах крил червоний відтінок. Махові і стернові пера бурі. Ноги темно-бурі. Самка сірувато-зелена, на спині помірна темна строкатість, поперек і надхвістя жовтувато-зелені. Молодий птах сірувато-білий, з густою темною строкатістю. Шишкар має велику голову, чіпкі лапи, що дозволяють йому підвішуватись на шишках вниз головою, і глибоко вирізаний хвіст. Птах легко визначається за незвичним дзьобом (як у соснового шишкаря, але не таким товстим і менш загнутим) – він хрестоподібний, верхня щелепа перехрещується з нижньою. Цікаво, що пташенята з`являються на світ з нормальним дзьобом, як у більшості птахів.

Самці шишкаря ялинового

Самка

Спосіб життя

Ялиновий шишкар – денний, шумний і рухливий птах хвойних і мішаних лісів, що пов`язане з тим, що харчується він насінням ялини, сосни або модрини. Іноді споживає насіння листяних дерев, а також бруньки, ягоди і комах. При малому урожаї ялинового насіння кочує, залітаючи далеко за межі гніздового ареалу. Птахи, як папуги, карабкаються по дереву з допомогою дзьоба і лап. Дуже цікавим способом шишкар добуває насіння з шишки: зірвавши дзьобом шишку, або просто висячи на ній вниз головою, він сідає на гілку і притискає її пальцями однієї лапки, перевернувши шишку лусками наверх. Потім розкриває луски і дістає насіння. Для того, щоб об`їсти цілу шишку, шишкарю необхідно всього 2-3 хвилини. У зв`язку з тим, що пташенята народжуються з простим дзьобом, перехрещення розвивається пізніше. У одних особин воно стає правостороннім, у інших – лівостороннім. У птахів з правостороннім схрещуванням права нога і хвіст допомагають зберегти рівновагу, а лівою ногою птах тримає шишку. У птахів з лівостороннім схрещуванням все навпаки: ліва нога слугує для рівноваги, права – тримає шишку. Такий розподіл птахів не випадковий, тому що до одних шишок легше добратись справа, до інших – зліва. От і виходить, що одні шишки об`їдають шишкарі-правші, а інші – шишкарі-лівші. Зазвичай птахи тримаються зграйками в кронах дерев.

Розмноження

На відміну від більшості інших видів, у ялинового шишкаря немає визначеного періоду виведення потомства. При наявності корму він може гніздитись навіть в люті морози. Паруванню передують шлюбні ігри: самець невпинно співає і крутиться, стрибає з гілки на гілку, а побачивши самку – переслідує її. Гніздо з тонких гілок, моху, лишайників і шерсті будує тільки самка, розташовуючи його під пухнастою ялиновою гілкою, щоб захистити від холоду. Кладку з 3-4 зеленувато-блакитних яєць насиджує самка, протягом 14-16 діб. В цей час самець її годує і співає, захищаючи територію і показуючи, що вона зайнята. Пташенята залишаються в гнізді 2-3 тижні. Зльотки довго підкормлюються батьками. Після закінчення гніздового періоду птахи утворюють зграйки і починають кочувати.

Охорона

Чисельність птахів на певній місцевості коливається з року в рік, що пов`язано з наявністю корму. За кількістю шишкарів можна судити про поточний стан насіннєвого запасу даного лісу. Встановлено, що шишкарі поїдать хвойну тлю. Крім цього цей вид сприяє природному відновленню ялинових, ялицевих і соснових лісів. В літературі відсутні дані про ворогів виду. Скоріше за все, це пов`язано з тим, що птах, харчуючись насінням хвойних дерев, просочується смолою і стає несмачним. Проте популяції може зашкодити людина, вирубуючи великі ділянки хвойного лісу і лишаючи птахів місць проживання і корму. Вид перебуває під захистом Бернської конвенції (додаток 2).