Вид – Скопа (Pandion haliaetus) Рід – Скопа (Pandion) Родина – Скопові (Pandionidae) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Вид поширений на всій земній кулі, за винятком Антарктики, Південної Америки й більшої частини Африки. Трапляється в різних ландшафтних зонах — від степової на півдні до лісотундри на півночі; знайдена на значній висоті в лісовій смузі гір. Взагалі скопа живе в лісових місцевостях, але існування її нерозривно пов'язане з водою. Знаходження скопи на гніздуванні в тій або іншій зоні зумовлено наявністю достатньо населених рибою і придатних для її полювання водойм та ділянок старого лісу поблизу них. Далеко не кожна водойма придатна для неї, а тому розподіл гніздових популяцій скопи досить нерівномірний і має мозаїчний характер у межах всієї гніздової області виду. На території України зрідка гніздиться на Поліссі (на даний момент чисельність не перевищує 1-2 пари). Під час міграцій скопа трапляється на всій території країни.

Опис

Довжина тіла – 55 – 58 см
Розмах крил – 145 – 170 см
Вага – 1,1 – 2 кг
Тривалість життя – 8-10 років

Оперення верхнього боку тіла, крім голови, буре із слабким фіолетовим полиском у свіжому оперенні, найкраще помітним на покривних і махових перах крила. На верхньому боці тіла чорнувато-бурі ділянки оперення чергуються із світлішими коричнюватими, рудувато- і світло-коричневими. Лоб, тім'я і потилиця вкриті білувато-вохристими перами, у переважної більшості яких є темно-бурі поздовжні плями, що зливаються на тім'ї в загальну пляму, яка в деяких екземплярів має вигляд «шапочки». Оперення нижнього боку тіла справляє враження білого, з темним волом. Пера підборіддя, горла і нижнього боку шиї білі, з чорнуватими або бурими пристрижневими рисами, що найбільше вирізняються на перах підборіддя. Воло світло-коричневе, іноді вкрите поодинокими поздовжніми бурими смужками. Груди, черево та підхвістя білі. Нижні покривні крила сірувато-коричневі з білими поперечними плямами і смугами. Райдужна оболонка жовта або оранжево-жовта. Восковиця й ноги блакитнувато-сірі. Дзьоб чорний, піддзьобок при ос-нові блакитнувато-сірий. Кігті чорні. Статевий диморфізм відсутній, хоч за розміром самки дещо більші від самців.

Спосіб життя

Скопа — чітко виражений іхтіофаг. Полює скопа одна. Птах з'являється на мисливській ділянці при сприятливій погоді вже в ранкові години. Активним польотом він повільно летить на порівняно невеликій висоті над водоймою, здебільшого за постійним маршрутом. Виглядаючи здобич, часом зупиняється у повітрі, тріпоче крилами на одному місці, після чого або продовжує політ, або, склавши крила, падає з простягнутими вперед лапами на рибу під кутом приблизно 45°. Якщо риба встигає опуститися глибше до наближення птаха, то останній, не долетівши до води, шугає вгору, відлітає вбік, ширяючи висхідними кругами, набирає висоту і продовжує полювання. Під час кидка на рибу скопа наближається до поверхні води з лапами, так витягнутими вперед, що широко розчепірені пальці знаходяться попереду дзьоба, причому оборотний палець повернутий назад. При вдалому кидку птах частково або повністю занурюється на кілька секунд у воду і потім дужими ударами крил по воді важко злітає, тримаючи рибу в одній або у двох лапах. Ступінь прозорості води є істотною умовою для використання скопою тієї чи іншої водойми. У гніздовий період відстань між крайніми точками мисливської ділянки скопи становить іноді 6—8 км.

Навесні прольотні птахи і ті, що гніздяться в нас, з'являються рано. Весняний проліт малопомітний і нечисленний. Птахи летять поодинці й парами. Перші особини з'являються іноді з початку березня, але основний проліт спостерігається у другій половині його і в першій половині квітня. Гніздо скопи є характерною, своєрідною будівлею. Зовнішня його частина складається із сухих гілок різних видів дерев з переважанням будь-якого одного в кожному гнізді. Проміжки між гілками при наближенні від основи до лотка дедалі більше заповнені пасмами деревного лишая, моху, сухих водних рослин та корою дерев. У гніздах з пташенятами часто є сухі залишки риб — луска, кістки тощо.

Розмноження

Гніздо влаштовує скопа найчастіше близько від водойм, розташованих на мисливській ділянці скопи, зрідка на деякій, іноді на значній відстані від них. У лісовому масиві гніздо буває поблизу узлісся або великих галявин чи лісових боліт. Скопа будує гніздо завжди сама і використовує його, якщо їй не заважають, багато років підряд. Розміщує його звичайно на висоті 10—20 м на деревах, що мають часто суху або висихаючу вершину, на самих верхніх гілках крони, так що над гніздом піднімаються лише окремі гілки; здалеку гніздо добре помітне, здається, що воно лежить на самій вершині дерева. Гніздо птахи щороку поновлюють і добудовують; старі гнізда у діаметрі досягають 1,5—1,7 м. Птахи, що повернулися з зимівлі в місця гніздування, з'являються відразу в районі старого гнізда. Пари, очевидно, постійні. під час шлюбного польоту пара птахів піднімається досить високо в повітря над районом гнізда, і самець то злітає дещо вгору, то падає з напівскладеними крилами, іноді при цьому птахи кричать. Самка часто сидить на гнізді ще до появи в ньому яєць. На початку травня птах відкладає 2-3 яйця овальної або короткоовальної форми, білого або біло-вохристого кольору з численними коричнево- чи рудувато-бурими плямами. Під час насиджування самець годує самку, яка переважно і насиджує кладку протягом 33–35 діб. Пташенята-пуховики скопи мають своєрідне, відносно темне, строкате вбрання. Молоді птахи залишають гніздо через два місяця після вилуплення.

Охорона

Колись фоновий птах багатьох річкових долин України, скопа вже з кінця ХІХ століття відома як нечисленний гніздовий птах окремих місцевостей. Нині кількість гніздових пар не перевищує двох (спостерігавсь в Волинській області на території Черемський ПЗ та НПП «Прип’ять-Стохід»). Основними причини зниження чисельності є знищення гнізд під час санітарних рубок лісів, браконьєрство, вирубування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд, забруднення водойм, погіршення кормової бази, внаслідок господарської діяльності людини, а також через неспокій та переслідування з боку людини. Мігруючі скопи також масово гинуть від рук мисливців. Вид занесений до Занесено до Червоної книги України (статус - зникаючий), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES), Боннської та Бернської конвенцій.