Вид – Смеречник (Pinicola Enucleator) Рід – Смеречник (Pinicola) Родина – В'юркові (Fringillidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Ареал смеречника в Євразії охоплює субарктичну смугу Фенноскандії та Сибіру. Біотопом виду слугує північна частина європейської тайги - хвойний ліс з домішкою березняків і вільшняків. В Україні рідкісний, залітний взимку вид Полісся.

Опис

 Довжина тіла – 22 см
Розмах крил – 27-35 см
Вага – 51-52 г

Загальне тло забарвлення дорослого самця червоне; на тімені, потилиці, спині, плечових і на надхвісті пера мають темні основи; черево і підхвістя сіруваті; покривні крила бурі з білуватими облямівками середніх і великих покривних, що утворюють на складеному крилі дві поперечні смужки; махові бурі з білуватими облямівками на зовнішніх опахалах; стернові бурі, пахвові сіруваті. Райдужна оболонка ока темно-коричнева, лоб темного рогового кольору, підборіддя помітно світліше, ноги темно-бурі. У дорослої самки червоний колір замінений оливково-зеленуватим на тулубі і жовтувато-сірим на голові. У молодих самців після першої осінньої линьки оперення із значною домішкою червонувато-оранжевого тону. При зношуванні пер червоний і жовтогарячий тони робляться яскравішими, свіже оперення отримує сірувато-димчатий наліт.

Самець

Самка

Спосіб життя

Більшу частину року смеречники тримаються зграйками чисельністю 5-15 і більше птахів. Після повернення на місця гніздування смеречники не розбиваються на пари, а літають і здобувають поживу зграйками. Споживають ці птахи виключно квіткові бруньки ялини, а з появою таловин птахи заходяться також збирати насіння перезимувалих ягід брусниці та водянки. Смеречник спритно вилущує бруньки, насіння і витягує з ягід кісточки, викидаючи, як і снігур, саму м'якоть. Поступово ялинові бруньки витісняються насінням. Влітку і восени основу харчування складає насіння ягідних рослин. З переходом смеречників на харчування твердими насінням вони вдаються до проковтування піску та дрібні камінців, що полегшує травлення. З початком літа смеречники систематично поїдають різних дрібних безхребетних, серед яких вагоме місце належить попелицям, але загалом тваринні корми є другорядними. Під час перебування на своїй батьківщині і під час кочівель смеречники - мовчазні птахи, й лише зрідка перегукуються один з одним тихими свистами. Будучи тісно пов’язаними з деревною рослинністю, смеречники постійно тримаються в гілках, а тому їх рідко можна побачити не на деревах. У свої кочівлі вони вирушають в середині зими - наприкінці листопада, у грудні.

Розмноження

Утворення пар починається на початку травня і проходить мало помітно. У цей час самці голосно висвистують свою флейтову переливчасту пісню, схожу на часто повторювані позиви. Гнізда смеречники зазвичай будують в гілках ялин на висоті від 2 до 4 м над поверхнею землі біля головного стовбура. Основу гнізда птахи зводять з тонких прутів, на яких споруджують бічні стінки, що складаються з тонких гілочок хвойних дерев, корінців і травинок . Зовні в стінки гнізда вплітаються шматочки мохів і лишайники. Лоточок гнізд вистилається зсередини травинками, ніжними пагонами і м'якими обривками пластинок лишайників. Повна кладка містить від 3 до 5 яєць. Повні кладки бувають в середині червня. Основне тло забарвлення яєць щурів небесно-блакитне; на поверхні розкидані сірі і рудувато-сірі глибокі і поверхневі буро-чорні цятки. Молодих птахів можна спостерігати з другої половини липня. Пташенята смеречників по вильоті з гнізд збираються в кілька виводків і літають у пошуках поживи в районі своїх гніздівель .

Самець в незвичному вбранні, подібному за кольором на вбрання самки.

Охорона

Для збереження виду необхідна охорона лісів та впровадження природовідповідних методів лісового господарства, усунення чинника неспокою в період гніздування, збереження видової різноманітності в лісах, зокрема наявності дерев та кущів, плоди яких складають кормову базу смеречника. Вид перебуває під охороною Бернської конвенції.