Вид – Соловейко східний (Luscinia Luscinia) Рід – Соловейко (Luscinia) Родина – Myxoлoвкoвi (Muscicapidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

 Соловейко східний поширений на гніздуванні в Європі та Азії, зимує в Африці. Є вікарним видом по відношенню до соловейка західного. В Україні гніздиться на всій території, крім Карпат і більшої частини Криму; під час міграцій трапляється скрізь. Соловейко східний – вологолюбний птах. Максимальної чисельності він досягає в заплавних лісах. Улюблені місця її проживання - заплавні і низовинні вологі діброви смуги хвойно-широколистяних лісів і діброви європейської лісостепу. Основна схема гніздової мікростації східного соловейка - густі, тінисті зарості калини, черемхи, крушини і жимолості в заплаві річки, біля невеликого струмочка або лісового джерела. Соловейко охоче гніздиться і в густих заростях вологолюбних трав. Важливо лише те, щоб в хащах травостою, який вдало маскує птаха і затінює землю, залишався вільний від трави простір. Найкращі умови такого типу виникають в заростях кропиви, деяких зонтичних і заплавних чагарниках. Прекрасним прикладом сприятливих гніздових мікростацій є тінисті зарості бузини в вологих низинних та байрачних місцевостях. У лісовій зоні соловейко широко розселяється в заплавах лісових струмків і річок, низовинних вільшаниках.  

Опис

Довжина тіла – 16-20 см
Ромах крил - 25-29 см
Вага – 22-30 г

Дорослий птах зверху бурий, надхвістя зі слабким рудуватим відтінком; низ білуватий, з нечіткими темними плямами на волі; боки тулуба буруваті; махові пера бурі; хвіст бурий, з рудим відтінком; дзьоб і ноги бурі. Молодий птах буруватий, строкатий, на перах темна облямівка. Соловейко східний дуже подібний до соловейка західного, від якого відрізняється темними плямами на волі, але найдостовірніше — піснею.

Спосіб життя

Соловейко східний здобуває поживу переважно на землі, подачу дощових черв’яків, личинки, лялечок та дорослих комах, зокрема жуків, міль, мурах та мух. Восени, до раціону птаха також входять ягоди смородини, порічок та бузини. Перед тим, як перетнути Сахару під час міграції, солов’ї накопичують жирові запаси. Експериментально доведено, що магнітні сигнали стимулюють птахів до цього. Симуляція магнітного поля в Північному Єгипті заохочувала птахів, що мігрували зі Швеції розбудовувати свої запаси жиру.

Розмноження

 Гніздяться солов'ї східні окремими парами, які у сприятливих місцях можуть бути розташовані на відстані 50—100 м одна від одної. Гніздо будують, зазвичай, на землі біля коріння кущів, дерев, іноді під купами хмизу, рідко — невисоко над землею (15 см або дещо вище) у розгалуженні кущів. Гніздо, здебільшого, розміщується не в ямці, як у більшості птахів, що гніздяться на землі, а серед лісової підстилки таким чином, що його краї бувають на одному рівні з поверхнею. Гніздо є досить грубою спорудою. Зовнішній її шар складається з декількох рядів напівперегнилого листя дерев. На краях гнізда до них додаються гілочки, сухі стебла трав'янистих рослин, часто листя осоки. Основа гнізда зазвичай також складається з листя. Лоток висланий дуже тонкими стеблами злаків та їх листочками, корінцями, шерстю, іноді з домішками кінського волосу. Пір'я для вистилки не використовуються. У повній кладці 4—5, інколи 6 яєць. Шкаралупа блискуча, іноді майже матова. Забарвлення її варіює від оливково-коричневого до темно-шоколадного кольору. Плям або крапок на шкаралупі немає. Повні свіжі кладки зазвичай з'являються в другій та третій декадах травня. У випадку розорення гнізда можлива повторна кладка. Насиджує самка протягом 13—14 діб. 

Охорона

Загрозливими чинниками для крем’яшника є забруднення середовищ існування, пряме винищення птахів мисливцями, забудова та засмічення узбереж водойм. Вид перебуває під захистом Бонської та Бернської конвенції, а також Угодою AEWA.