Вид – Яструбина сова (Surnia Ulula) Рід – Сова яструбина (Surnia) Родина – Совові (Strigidae) Ряд – Совоподібні (Strigiformes)

Середовище існування

Ареал сови яструбиної розташований в смузі тайги Північної Америки, Європи та Азії. Вид здійснює нерегулярні кочівлі, з'являючись південніше від гніздового ареалу; більш регулярні кочівлі властиві для сибірських сов. В Україні рідкісний залітний зимовий птах Полісся і північних районів лісостепу. Мешкає яструбина сова в різних, але переважно розріджених деревостанах. З відкритих стацій перевага надається болотам, що заростають деревами. Зовсім відкриті території яструбині сови відвідують рідко.

Опис

Довжина тіла – 36—41 см
Розмах крил – 74—81 см
Вага – 280—370 г

Сова середня за розмірами (з ворону сіру), з довгим поперечно-смугастим хвостом, невеликою без пір'яних «вушок» головою та відносно короткими крилами. Верх тіла темно-бурий або сіро-бурий, з світлими плямами, низ білуватий, з темним поперечним рисунком («яструбиний»). Лицевий диск білий, з бурими смугами по його боках. Від інших сов відрізняється темною поперечною смугастістю на нижній частині тулуба та відносно довшим хвостом. Мало обережний птах. Дуже рухливий. Політ швидкий (нагадує політ денних хижаків).

Спосіб життя

 Не тільки зовнішнім виглядом, але і звичками яструбина сова схожа нагадує денного хижого птаха. Вона часто полює вдень, хоча надає перевагу сутінкам. Відпочиваючи вранці і ввечері, сова тривалий чай сидить на вершині якогось дерева, повернувшись до сонця. Примітний і її політ: птах то, часто махаючи крилами, набирає швидкість, то просувається вперед на нерухомо розкинутих крилах, як це роблять багато хижаків, особливо лісових. Ширяння для яструбиною сови не властиве, зате ковзаючим польотом вона користується нерідко. Зірвавшись з вершини дерева, сова несеться по похилій траєкторії до землі і, подолавши за мить п'ятдесят-сто метрів, круто злітає вгору у наступної присади. Найчастіше, пролітаючи з великою швидкістю за декілька метрів від землі, яструбина сова, миттєво перекинувшись через крило, раптом каменем падає на землю. Все це відбувається настільки стрімко, що по-справжньому вдається розглянути сову тільки в ту мить, коли вона вже сидить на землі і, забиваючи жертву, на хвилину завмирає, дивно вигнувшись, ніби відсторонивши назад голову. 

Основна пожива яструбиної сови - мишоподібні гризуни. Їжа пташенят і дорослих особин майже повністю складається з мишоподібних гризунів і зовсім рідко з птахів. Іноді в пелетках можна виявити залишки жаб. У міру просування на південь яструбина сова починає гніздитися все в більш і більш темних лісах. Чисельність цієї сови, як і решти мишоїдів, значною мірою коливається залежно від «урожаю» мишоподібних гризунів. Іноді в голодні роки яструбині сови роблять досить великі кочівлі, які часом рівносильні перельотам. Однак, незважаючи на явну схильність більшості сов цього виду до кочівель, чимало особин навіть на Крайній Півночі живуть осіло.

Розмноження

 Весняне пожвавлення серед цих сов спостерігається рано, коли сніг у лісах ще і не починає танути. Зазвичай вже з середини березня в сутінках можна почути закличне улюлюкання самців. На гніздовий ділянці яструбина сова тримається досить помітно. Тут постійно можна або чути голоси членів подружньої пари, або бачити одного з птахів, що відкрито сидить на дереві. Примітно, що на відміну від інших дрібних сов, що мешкають в лісовій місцевості, ця сова майже не потребує дупел. Для відпочинку вона їх взагалі мабуть, не використовує, та й дуже рідко в них гніздиться. Значно частіше сова відкладає яйця в невелику ямку вигнилої серцевини на вершині зламаних вітром стовбурів. Іноді гніздом слугують старі споруди сороки, ворони чи якогось хижого птаха.

До кладки самка береться в першій декаді квітня. Зазвичай кладка містить 3-5, а в «мишачі» роки 7-9 і дуже рідко до 13 яєць. Вони білі, блискучі, майже кулясті. Смертність пташенят в гнізді дуже значна. Очевидно, цим пояснюється той факт, що, незважаючи на велику кладку, пташенят в гнізді зазвичай не більше трьох-чотирьох, а виводки в липні складаються не більше ніж з трьох молодих птахів. Совенята в гнізді, очікуючи прильоту дорослих птахів з поживою, видають хрипкий писк. Поршки порівняно часто свистять. У тритижневому віці ще погано вмілих до польоту, але майже повністю оперених совенят можна побачити на гілках гніздового дерева. У місячному віці вони вже здатні перелітати галявину в двадцять-тридцять метрів. Батьки продовжують триматися при виводку принаймні півтора місяці після підйому пташенят на крило. Вони самовіддано охороняють совенят, безстрашно атакуючи навіть людину. Цікаво, що наполохана яструбина сова зовсім не по-совиному нервово рухає хвостом, піднімаючи і опускаючи його. До вересня виводки розпадаються і молоді птахи починають кочувати самостійно.

Охорона

Загрозливими чинниками для яструбиної сови є наслідки сучасного злочинного ліспогосподарювання, які передбачають знищення мертвої деревини, що позбавляє сов місць для облаштування гнізд. Багато сов гине в пастках розставлених мисливцями на хутрових звірів. Для збереження виду необхідне природовідповідне та пермакультурне ведення лісівництва, збереження старих та зламаних дерев, а також популяцій гризунів, що складають основу живлення цих сов. Сова яструбина перебуває під охороною червоних книг ряду суб’єктів РФ та законодавства Канади.