Вид – Сич волохатий (Aegolius Funereus) Рід – Волохатий сич (Aegolius) Родина – Совові (Strigidae) Ряд – Совоподібні (Strigiformes)

Середовище існування

Ареал сича волохатого простягається в зоні хвойних і мішаних лісів Євразії та Північної Америки. Найчастіше сич волохатий оселяється в хвойному лісі. Нерідко він трапляється в глухих прирічкових ялинниках, але не уникає й змішаних насаджень. Цей вид в цілому можна назвати «лісовим». Особливо охоче він оселяється в лісах тайгового типу поблизу великих озер або мохових боліт. В Україні на гніздуванні у Карпатах та на Поліссі, ймовірно гніздиться в соснових лісах Криму та на Розточчі. На решті території рідкісний залітний. У фауні України, представлений двома підвидами: A. f. funereus (західні області) та A. f. caucasicus (Крим).

Опис

Довжина тіла – 24 – 26 см
Розмах крил – 54 – 62 см
Вага – 90 – 210 г

Багато в чому схожий на сича хатнього, але маємо округлішу голову. На краях лицьового диска розташовані широкі білі «брови». Верх тіла бурий з білими плямами, особливо численними на голові. Цівка і пальці густо оперені. Статевий диморфізм не виражений. Молодий птах темно-бурий, однотонний.

Спосіб життя

 Полює волохатий сич, здебільшого, з присади, розташованої в трьох-чотирьох метрах над землею. Зазвичай, посидівши на одній гілці хвилин десять і не виявивши нікого, він перелітає метрів на сімдесят і знову виглядає здобич, повертаючи голову то в один, то в інший бік. Його жертвами в безсніжні сезони найчастіше стають мишоподібні гризуни. Птахи рідко стають здобиччю волохатого сича і трапляється це найчастіше взимку. Тоді ж вдається виявити й продовольчі запаси сича - заховані в дуплах трупи полівок, рідше горобцеподібних птахів. Поїдаючи поживу, волохатий сич, як і інші сови, за можливості заковтує її цілком, а не перетравлювані рештки відригає у вигляді пелеток. Зимові кочівлі волохатого сича навряд чи бувають далекими. У суворі зими багато особин трапляються поблизу населених пунктів, де в гніздовий сезон вони відсутні.  

Розмноження

З березня і майже весь квітень в лісах, де оселяється сич волохатий, ночами можна чути його шлюбні крики. Визначальним моментом у виборі сичами гніздової ділянки є наявність зручного для відкладання яєць дупла. У багатьох випадках волохатий сич стає супутником жовни чорної, дупла якої займає особливо охоче. Оскільки цей дятел для побудови гнізда рідко використовує дерева, що ростуть всередині зімкненого насадження, а тих, що стоять на узліссях і добре освітлюються сонцем хоча б вранці, виходить, що і сич в період гніздування прагне оселитись в розріджених старих лісах, що межують з вирубками, згарищами та іншими відкритими просторами. Відомі випадки оселення волохатого сича в дуплах дерев, що самотньо росли посеред галявин або лук. Гнізда інших дятлів волохатий сич займає, очевидно, рідко. Не знайшовши зручних для гніздування природних дупел в доглянутих людиною лісах, волохатий сич оселяється в штучних гніздах.

Відкладання яєць у волохатого сича, зазвичай, відбувається в квітні. З інтервалом у дві доби в гнізді з'являються найчастіше 4-6, а на Поліссі - 3–6 яєць, вагою 12-14 грамів кожне. Шкаралупа яєць чисто-біла, з незначним блиском. Насиджування на півночі ареалу триває 26-28 діб. Насиджує яйця одна самка, причому надзвичайно щільно. Пташеня, яке щойно вилупилось, важить близько 8-9 грамів і вже за кілька годин, обсохнувши, виявляється покрите густим білим пухом. Прозрівають вони лише на восьму - одинадцяту ніч. Ще через пару ночей совенята вже стійко тримаються на ногах і при недоїданні самі починають шукати собі їжу, що іноді призводить до канібалізму. Пташенята, здатні до прямолінійного польоту, залишають дупло на 29-32-ту ніч. До кінця червня в більшості районів льотні пташенята у супроводі батьків вже кочують лісами.

Охорона

Основні загрозливими чинниками для волохатого сича є зменшення площ стиглих хвойних лісів та вирубування дуплистих дерев. Чисельність коливається за роками також внаслідок близького розташування в Україні південної межі ареалу. Для збереження виду необхідне збереження стиглих насаджень і дуплистих дерев, негайно впровадження природовідповідних методів лісового господарства, приваблювання птахів на штучні гніздівлі. Сич волохатий перебуває під захистом Червоної книги України (статус - рідкісний), Директиви ЄС про захист диких птахів, Бернської конвенції та Конвенції CITES.