Вид – Синиця біла (Parus cyanus / Cyanistes cyanus ) Рід – Синиця (Parus / Cyanistes) Родина – Синицеві (Paridae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Область поширення синиці білої включає в себе вузьку смугу центральної Євразії від Білорусії на схід до узбережжя Японського моря. Охоплює південну частину лісової зони, лісостепові і частково степові райони. У рівнинній частині ареалу населяє заплавні листяні і змішані ліси з добре розвиненим підліском, тополині гаї, зарості чагарників у заплавах річок, високотравні і очеретяні болота, густі лісопосадки на краях канав і полів, плодові сади. На території України гніздиться на Західному Поліссі, трапляється зрідка на решти території країни, крім степової зони.

Опис

Довжина тіла – 12—15 см
Розмах крил – 19—22 см
Вага – 10—16 г

Невелика за розмірами і дуже рухлива синиця з властивим тільки їй блакитно-білим оперенням. Голова біла з темною смужкою від основи дзьоба через око на потилицю. Спина сіра з блакитним відтінком. Крила блакитні, темніші на тлі спини, з білою поперечною смугою посередині. Хвіст також блакитний, але відзначений світлою облямівкою, утвореною білими пір'ям крайніх стернових. Нижня частина біла з темною плямою на грудях і верхній частині черевця. Самець і самка виглядають схоже, хоча для самцям переважно властиві темніші, насиченіші тони. Молоді птахи схожі на самку, відрізняючись від неї розмитими, бруднуватими відтінками на білому тлі.

Спосіб життя

Для гніздування біла синиця надає перевагу низьким і вологим, нерідко заболоченим ділянкам з присутністю деревами листяних порід - вербою, вільхою, тополею, березою, а також заростями очерету, осоки чи кропиви. На височинах селиться в березових гаях з підліском з верби і модрини, молодих посадках ялівцю і ялини. У гористій місцевості населяє різноманітні листяні і змішані ліси. На відміну від синиці блакитної синиця біла птах потайний, частину часу проводять в глибині густої рослинності. Біла синиця переважно комахоїдний птах, харчується лялечками й личинками метеликів, клопами, попелицями, прямокрилими (кониками, цвіркунами), мухами, бджолами, осами, мурахами й жуками. Крім того споживає різних павуків. У зимовий час живиться ягодами обліпихи, насінням ялини, берези. Поживу видобуває в кущах, в кроні дерев, в траві; взимку знаходить заховані запаси в тріщинах кори. На відміну від інших видів синиць розщеплює жорсткі стебла очерету і зонтичних трав, відшукуючи личинок комах, що сховались там.

Розмноження

Біла синиця береться до розмноження в квітні, хоча пари утворюються значно раніше - в другій половині лютого, коли зграйки кочівних птахів поступово розпадаються. У шлюбний період самець поводиться демонстративно: повільно ширяє з гілки на гілку, посилено чистить пір'я і часто співає. Утворення пари символізує символічне годування самки. З початком облаштування гнізда обидва члени пари затихають і поводять себе досить потайливо, так що їх важко побачити на відстані, особливо в гущавині заростей чагарнику або в важкодоступній заболоченій ділянці лісу. Місцем для гнізда зазвичай слугує дупло старого листяного дерева, найчастіше на відстані від 0,5 до 2 м від землі, рідко до 3 м і вище. Іноді займає порожнечі одиночних нежитлових будівель на зразок комор або тріщин в скелі. При нагоді займає штучні дуплянки. Будівництвом і облаштуванням гнізда займається самка. В якості будівельного матеріалу використовується велика кількість моху і вовни дрібних тварин, яке потім змішується до повстяного стану з додаванням стеблинок торішньої трави і шматочків вербового лубу. Іноді до підстилки птах додає кілька пір'їн. Якщо дупло досить глибоке, то на його дно нерідко додається велика кількість трави і тонких гілочок. У сезон одна або дві кладки (в течії травня і в кінці червня), кожна з яких складається, зазвичай, з 7-11 яєць. Вони схожі на яйця інших синиць - білі, з дрібними і рідкими світло-коричневими цяточками, більше густими з боку тупого кінця. Насиджує одна самка протягом 13-14 днів. Пташенят вигодовують обидвоє батьків, по черзі приносячи в гніздо гусінь дрібних метеликів. Виліт пташенят з гнізда відбувається у віці близько 16-и днів.

Охорона

У другій половині ХХ ст. відбулося скорочення чисельності у зв'язку з антропогенною трансформацією специфічних гніздових біотопів (гідробудівництво, меліорація, сільськогосподарське освоєння). В Україні біла синиця збереглася тільки у важкодоступних для людини лісах в середній течії Прип’яті та Стоходу. Постійною загрозою для виду є знищення та спотворення старих лісів та фактор неспокою з боку людини. Для збереження виду необхідна сувора охорона лісів, та заповідання місцевостей з гніздовими ділянками. Синиця біла перебуває під охороною Червоної книги України (статус - рідкісний) та Бернською конвенцією.