Вид – Синиця довгохвоста (Aegithalos Caudatus) Рід – Довгохвоста синиця (Aegithalos) Родина – Довгохвостосиницеві (Aegithalidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Довгохвоста синиця має роз’єднаний ареал, який займає значну частину Євразії, в тому числі Англії, Центральної та Північної Європи, Сибіру. Європейський ареал не заходить північніше 65? пн.ш. В Україні осілий, кочовий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги, в пониззі Дніпра і гірського Криму. Взимку зустрічається скрізь, крім південної та південно-східної частини Степу. Довгохвоста синиця заселяє переважно узлісся і околиці різноманітних листяних і мішаних лісів (вільшаники, діброви, сосново-дубові, ялиново-вільхові). Перевагу надає сирим, нерідко заболоченим місцевостям. Частіше селиться на ділянках з рясним підростом і підліском.

Опис

Довжина тіла – 14 см
Розмах крил – 16-19 см
Вага – 7-9 г

Довгохвоста синиця на вигляд доволі сильно відрізняється від інших синиць. Цей дрібний птах з досить рихлим оперенням схожий на пір’яну кульку з непомірно довгим хвостом. У дорослих птахів голова, шия і нижня частина тіла білі, на підхвісті, черевці і боках – з рожевим відтінком. Передня частина спини, плечові пера, покривні пера крил – чорні. Хвіст східчастий, довгі стернові пера чорні, крайні три пари чорні з білим. Дзьоб короткий, чорний. Ноги темно-бурі. Статевого диморфізму немає. У молодих птахів чорний колір оперення замінений бурим, через око проходить широка бура смуга, рожевого відтінку немає.

Aegithalos caudatus caudatus

Aegithalos caudatus tauricus

Спосіб життя

Попри свою широку поширеність, побачити довгохвостих синиць можна не часто. Лише осінню, в період сезонних кочівель, на очі потрапляють зграйки птахів. В серпні-вересні птахи кочують по лісам, обшукуючи вершини дерев. Ці синиці досить добре і охоче літають (політ пірнаючий і швидкий), але рідко спускаються на нижні гілки дерев. Швидко перелітаючи з гілки на гілку, вони збирають дрібних комах та їх личинок з листя і бруньок. Особливо вони люблять попелиць. Дрібних комах ковтають повністю, а крупних спочатку розкушують, притримуючи кігтиками. Довгохвості синиці не обстежують ретельно всіх щілин і заглиблень у корі, оскільки своїм маленьким дзьобом вони не зможуть дістати звідти їжу. Птахам доводиться компенсувати брак їжі на одному дереві кочівлями на великі відстані. Стрімкість, з якою пташки перелітають з дерева на дерево, не дозволяє їм кочувати разом із зграями інших синиць, що рухаються досить повільно. Насіння в раціон довгохвостих синиць не входить. Зимою птахи трапляються дуже рідко, і лише в лютому-березні можна побачити їх зграйки, які залітають навіть в міські парки. Довгохвості синиці довірливі, але намагаються триматись серед чагарників. Виводки дуже легко підманити до себе, наслідуючи їх писк. Поршки можуть підлітати майже впритул до людини.

Розмноження

До гніздування довгохвості синиці беруться в травні-червні. На відміну від інших синиць, довгохвості не дуплогніздники. Гніздо будують на висоті 1-10 м. На невеликих деревах і кущах гніздо розміщують в розвилках стовбура чи гілок; на великих деревах – на бокових гілках, впритул до стовбура, або приплітають до тонких гілочок (зазвичай на ялинах) на кінці крупної пониклої гілки. Гніздо має яйцевидну форму, закрите, з боковим льотним отвором. Незважаючи на свої маленькі розміри, птахи роблять просторі гнізда 20?12 см. Основним матеріалом слугують мох, лишайники і тонкі волокна, які скріплюються павутиною в міцний мішечок. Зовнішня сторона гарно замаскована шматочками кори, павутиною, коконами комах і т.п., що робить гніздо майже непомітним. Внутрішня вистилка щільно прилягає до стінок і складається з волоса, шерсті і пір`я (кількість якого може складати 2000!). Гніздо будується обома птахами досить довго (10-15 діб), потім розпочинається щоденне відкладання яєць. Потомство виводять двічі за сезон – у квітні і в червні. Кількість яєць може сягати 15. Насиджує самиця, 12-13 днів. Пташенята залишаються в гнізді 2 тижні, однак і після цього молоді птахи залишаються прив`язаними до батьків і, судячи з спостережень, можуть допомагати у виведенні другого потомства. Так само вчиняють і пари, що не обзавелись пташенятами. Після закінчення гніздового періоду пташки мандрують зграйками.

Охорона

Оскільки основною поживою для довгохвостих синиць є комахи та їх личинки, серед яких є багато шкідників лісу, велику загрозу для виду становить застосування пестицидів. Для збереження виду необхідно провадження природовідповідного лісового господарства, яке передбачатиме збереження підліску й чагарників. Вид занесений до Бернської конвенції (додаток 3).

Підготувала - Світлана Котенко