Вид – Синиця вусата (Panurus Biarmicus) Рід – Вусата синиця (Panurus) Родина – Суторові (Paradoxornithidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Вусата синиця поширена в середній смузі Євразії від Атлантичного до Тихого океану, в зонах заростей очерету та рогози на краях каналів, боліт, озер, лагун і дельт. За межі очеретяних заростей вона виходить тільки взимку, під час кочівель. У зв'язку з тим, що очерети поширені мозаїчно, ареал виду має розірваний характер всюди, окрім широкої смуги від Іспанії до Японії. Південні популяції осілі, а північні з настанням холоду мігрують на південь до Південної Європи. В Україні осілий, кочовий птах. Гніздиться на всій території, крім Карпат, Закарпаття та більшої частини Криму.

Опис

Довжина тіла – 12,5 см
Розмах крил – 16 – 18 см
Вага – 9 – 21 г

Вусата синиця розміром майже з велику синицю. Шлюбне вбрання самця яскраве: голова сіро-блакитна з довгими чорними вусами від дзьоба до грудей. Їм додає виразності пір`я, яке виступає над гладеньким оперенням. Забарвлення вздовж спини іржаво-коричневе, на крилах два повздовжніх «дзеркальця». Низ тіла білий, з рожевим відтінком на грудях з боків і рудим по боках тіла. Хвіст довгий, рудий, східчастий. Самка блідіша, не має блакитного тону в забарвленні голови, а також чорних вусів. Молоді птахи схожі на самку, але на спині і хвості видно чорне забарвлення.

Самець

Самка

Молодий птах самець

Молодий птах самка

Спосіб життя

Практично все своє життя вусата синиця проводить серед розлогих густих заростей очерету, рідше рогозу, залишає їх вкрай рідко та веде потайливий спосіб життя. Разом з тим, це досить непосидючий птах, що здатен жваво підійматись по стеблах очерету, пробиратись крізь вузькі проміжки між ними, не поступаючись своєю вертлявістю очеретянці. Влітку вусата синиця часто сусідує з ремезом, але більше за нього прив`язана до заростей очерету, тоді як ремезу потрібні дерева (верби та інші). Літає вусата синиця зазвичай невисоко над землею, прямолінійно. Політ невизначений і ковзаючий, змінюється частими помахами крил з розпущеним хвостом. Свою присутність зграйки птахів видають мелодичними цикаючими позивами. Харчується вусата синиця комахами і павуками у період розмноження, а в осіннє-зимовий період – переважно насінням. Зазвичай відшукує здобич на поверхні заболоченого ґрунту. Зграйки вночі, щоб не замерзнути, збираються у купки, з яких назовні стирчать тільки довгі хвостики.

Розмноження

 Пари починають будувати гнізда в квітні, обираючи місця серед надламаного очерету, рогозу чи осоки, використовуючи для цього листя та суцвіття очерету і водних рослин. Гніздо розташоване над водою, відкрите, має вигляд глибокої чашки з сухих травинок, вистелене пір'ям. Своєю щільністю добре відрізняється від легких гнізд очеретянок. Повна кладка з 5-8 (3-11) білих, з темними цятками і рисками яєць, двічі на рік, у квітні й травні-червні. Насиджують обидва птахи, 12-15 діб. Біля гнізда досить довірливі. Наступні 10-13 днів вони піклуються про пташенят в гнізді і близько двох тижнів поза гніздом. Пташенят вигодовують дрібними комахами. Ближче до зими синиці збиваються в зграї.  

Охорона

Популяції вусатої синиці піддається значним коливанням чисельності внаслідок високої смертності в суворі зими. Недостатньо вивченим залишається сезонне переміщення птахів. Для збереження виду необхідно суворо заборонити весняне спалювання очеретів, забруднення та спотворення водно-болотних угідь. Вид занесений до Бернської конвенції.