Матеріал з книги: Фауна України [Текст] : в сорока томах / АН УРСР Ін-т зоол. - Київ : Видавництво Академії Наук УРСР, 1956 - Том 4 : Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський ; ред. І. Г. Підоплічко (ред. тома д.б.н. проф. І. Г. Підоплічко). - Київ: Видавництво Академії Наук УРСР, 1957. - 431 с.

Дорослий птах. Сизого кольору з зеленим і мідночервоним блиском на шиї і волі. Поперек білого кольору, надхвістя темносизе, темніше, ніж мантія (тобто спина і крила зверху).

Нижня сторона тіла також помітно темніша за мантію. Поперек крила по великих покривних і другорядних махових перах ідуть дві чорні смуги. Рульові пера темносизі з чорною вершинною смугою і вузькими сизими кінчиками. Зовнішні опахала крайніх рульових пер, крім чорної вер-шинної смуги, білі. Дзьоб чорний, ноги червоні.

Довжина крила 210—232, хвоста 110—127, дзьоба 19—21, цівки 27— 32 мм. Вага 240—300 г.

Молодий птах. Металічного блиску в оперенні нема. Мантія з буруватим нальотом і з вузькими білуватими облямівками пер. Воло і груди з бурим нальотом. Чорні смуги на крилі виявлені нечітко. Поперек із сизим нальотом.

Яйця. Білого кольору, з гладкою і блискучою шкаралупою, овально-видовженої форми, гострий кінець майже не можна відрізнити від тупого. Розміри їх 36,4 — 43 X 27 — 31,5 мм. Вага шкаралупи 1,020 — 1,240 г.

Визначення в природі. За зовнішнім виглядом сизого голуба важко відрізнити від клинтуха (голуба-синяка), бо птахи цих двох, видів однакових розмірів, а в забарвленні є тільки одна досить різка відміна — це забарвлення поперека, який у сизого голуба білий, а в клинтуха сірий (у східноазіатських підвидів сизого голуба поперек теж сірий, а не білий). Значно легше пізнати сизого голуба по голосу: він воркує, як свійські голуби, чого клинтух ніколи не робить. Правда, в період розмноження можна почути і «гудіння» сизого голуба, яке нагадує голос клинтуха і яке можна передати, як «гуу, гуу, гуа, гууа». Найхарактернішою ознакою сизого голуба є місця його перебування: він ніколи не тримається в лісі і не сідає на дерева, як клинтух, а селиться в скелях або урвищах, причому майже завжди невеликими групами з кількох пар. Поодинці цих голубів майже ніколи не доводиться бачити; вони тримаються якщо не зграями, то парами.

Систематика. У сизих голубів значно виявлена географічна мінливість: відомо 14 підвидів цього виду, з яких в УРСР зустрічається підвид Columba livia livia Gm.

Поширення. Від Азорських, Канарських островів і Португалії на заході до верхів'я Єнісею, Сичуані і Бірми на сході; на півночі — до Шотландії, Фарерських островів, Швейцарії, північних частин Балкан-ського півострова, Кримської області, Кавказу, Середнього Поволжя, середнього Уралу (біля 60,5° півн. широти), Томська, Красноярська, Іркутська; на півдні —до Сенегалу, Центральної-Сахари, Аравії і Цейлону.

Про поширення сизого голуба в межах УРСР, крім Кримської області, де він є звичайним осілим прахом майже скрізь у горах, є тільки досить давні відомості Б. Вальха (1899, 1911) і Г. А. Боровикова (1907), за якими він гніздиться у розколинах урвищ вздовж північного берега Азовського моря. Крім того, його спостерігали (Б. Вальх, 1899) в кінці травня (тобто в час гніздування) на лівому боці Дніпра між Звонецьким і Будилівським порогами.

Зараз ніде в УРСР, крім гірської частини Криму, сизі голуби не гніздяться. Зимою вони іноді залітають на північне узбережжя Азовського моря (Обіточенська коса). Напівдикі голуби, які часто живуть та будинках у містах, звичайно мають ознаки сизого голуба. Питання про їх походження не ясне; це — або дикі сизі голуби з домішкою крові свійських голубів, або здичавілі свійські голуби. Останнє більш імовірно.

Річний цикл життя. Сизі голуби — осілі птахи, проте після періоду розмноження вони нерідко кочують на значні відстані. Ранньою весною вони займають гніздові місця — урвисті яри, береги, скелі, іноді руїни будинків. В таких умовах де-небудь у розщілині або в печері, іноді в норі, виритій іншим птахом, самка, видимо, з участю самця мостить гніздо, що являє собою заглибину, вистелену кількома сухими стеблинками. Ці голуби майже ніколи не селяться окремими парами; завжди кілька пар гніздиться недалеко одна від одної, а зустрічаються і справжні гніздові колонії.

Протягом літа буває дві і навіть три кладки по два яйця в кожній. Насиджують і вигодовують пташенят обидва батьки. Про час розмноження в межах УРСР ніяких відомостей нема, але, оскільки в інших місцях ці голуби приступають до розмноження ранньою весною, можна гадати, що і в УРСР першу кладку вони відкладають не пізніше квітня.

Після закінчення періоду розмноження сизі голуби тримаються зграями і кочують недалеко від місць гніздування. В цей час у них починається линяння, яке закінчується тільки зимою.

Живлення. Живляться сизі голуби насінням, зеленими частинами рослин, бульбами, ягодами. Вони охоче їдять на солонцях сіль і ковтають багато піску та дрібних камінців. Конкретних матеріалів про живлення сизих голубів в УРСР нема.