Середовище існування

Вільшанка поширена у більшій частині Європи і в західній частині Сибіру, на схід – приблизно до долини Єнісею. Крім того, ареал її поширення – Мала Азія, Кавказ, північ Ірану, а також Північно-Західна Африка. Європейський ареал в основному не заходить північніше 63° пн. ш. Зимує вільшанка в більшій частині Європи, в Північній Африці, Малій Азії і Ірані. Населяє лісову зону: листяні, хвойні і змішані ліси. Іноді, особливо під час прольоту і зимівлі, зустрічається в населених пунктах. В Україні гніздовий, перелітний птах лісової і лісостепової смуг, а також значної частини степової смуги та гірського Криму. Мігрує на всій території. Оселяється у вологих, зарослих чагарником місцях, по лісових ярах, біля лісових боліт і озер, у парках, садах тощо.

Опис

Довжина тіла – 14 см
Розмах крил – 20-22 см
Вага - 16-22 г
Тривалість життя в неволі – до 20 років

Вільшанка – птах розміром з горобця. Має округлу форму тіла, рихле оперення і характерний вигляд: яскрава помаранчево-червона пляма охоплює груди, горло, “щоки” і лоб. Верх тіла оливковий, відділений від низу сіруватою смугою, що проходить показу ока, вниз через бік шиї і вола. Черево і підхвістя білуваті. Дзьоб чорний. Ноги бурі, тонкі, високі і широко розставлені. Постава пряма, крила дещо опущені. З розпушеним оперенням, особливо взимку, шию не видно і птах схожий на кульку. Статевого диморфізму немає. Молодий птах зверху бурий, з рудуватими плямами. Пера горла, вола, грудей і боків тулуба рудувато-вохристі, з темно-бурою облямівкою.

Молодий птах

Спосіб життя

На землі вільшанка малопомітна і, користуючись цим, вона майже весь час тримається в нижньому ярусі або знизу. Тут вона годується різноманітними дрібними гусеницями, жуками, метеликами, під опалим минулорічним листям знаходить дрібних земляних черв'яків, з зелені кущів знімає слимаків, тлю та інших листоїдів-шкідників. На парканах і стінах будинків розшукує павуків і висячих лялечок денних метеликів. Ловить мух, комарів, проте літаючих комах переслідує гірше, ніж бігаючих. Неперетравлені тверді залишки комах вона викидає через рот у вигляді пелеток. В кінці літа і осінню вільшанка починає споживати ягоди – чорницю, ялівець, черемху, смородину, дерен, крушину та інші. Вільшанка довірлива до людини і допитлива, проте не терпить своїх родичів і яро захищає свою територію. Самці досить гарно співають у вечірні години, а також після настання темряви.

Розмноження

Зазвичай вільшанки влаштовують свої гнізда прямо на землі, під корінням дерев або в основі кущів, рідше – в гнилих пнях, тріщинах чи дуплах дерев, а іноді і в живоплотах. Стінки гнізда досить рихлі, зроблені з сухого листя, стебел трави, моху. Лоток вистелений м`якими травинками, корінчиками, волосинками або шерстю. Самка відкладає 4-6 світло-рожевих, матових, з бурими цятками яєць. Впродовж сезону пара часто робить дві кладки. Насиджує їх самиця. Годують пташенят обидва дорослих. Молоді птахи залишають гніздо у віці 12-15 днів, але ще 8-10 днів тримаються з батьками, після чого починають вести самостійний спосіб життя.

Охорона

Вільшанка – надзвичайно корисний птах лісів, садів і парків, оскільки поїдає велику кількість шкідників-листоїдів. Вид занесений до Бернської конвенції (додаток 2), Боннської конвенції (додаток 2) та до переліку видів, що знаходяться під опікою Європейської спілки з охорони навколишнього середовища.

Підготувала Світлана Котенко