Вид: Вівчарик зелений (Phylloscopus trochiloides) Рід: Вівчарик (Phylloscopus) Родина: Кропив’янкові (Sylviidae) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Ареал вівчарика зеленого обіймає середню і південну тайгу, а також змішані ліси від східної Центрально-Східної Європи до Тихого океану а, крім того, гірські хвойні ліси центральноазійських високогірних масивів. Зелені вівчарики - перелітні птахи, зимують в Індії. На території України поширений у північно-східному регіоні. На рівнинах оселяється на розріджених або прояснених ділянках найрізноманітніших хвойних, листяних або змішаних лісів і їх узліссях, старих занедбаних садах і гаях. У період міграцій мандрує крізь відкриті сухі ландшафти, крім чагарників, тримається в бур'янах, в заростях полину і навіть в очеретах на берегах річок та озер.

Опис

Довжина тіла – 10 см
Розмах крил – 15 до 21 см
Вага – 8 г

Зверху сірувато-зелений; над оком світла "брова"; низ сіруватий; на покривних перах крила білувата смужка, іноді непомітна; махові й стернові пера бурі; дзьоб темно-бурий, біля основ світліший; ноги сірувато-бурі.

Спосіб життя

У лісах України зелений вівчарик тримається переважно в кронах високих дерев біля освітлених місць з нерівним рельєфом. Безперервно пересуваючись серед гілок, вівчарик зелений здзьобує комах з листя, пурхаючи мов метелик біля краю гілля, а тому вважається одним з найрухливіших вівчариків. Бродячі самотні самці співають все літо, але постійно пересуваються з одного місця на інше. Власне кажучи, добре помітні тільки співаючі самці, самки ж надзвичайно потаємні, стрімко і раптово підлітають і відлітають від гнізда, швидко і непомітно губляться у трав'янистому покриві або в сусідніх з гніздом чагарниках. Самка сидить на гнізді дуже щільно і залишає його при підході в останню мить. Харчовий раціон вівчарика зеленого складають комахи. Під час осінніх міграцій можуть живитись м'ясними мухами та комарами. Пташенят вигодовують дрібними комахами і гусінню.

Розмноження

Першими на батьківщину повертаються самці і піснею позначають розлогу гніздову ділянку, яку вони займають щороку. Самки, які прилітають окремо після сформування шлюбної пари, без участі самців, що безперестанку виспівують поблизу, беруться до облаштування гнізда або безпосередньо на землі або на невеликій висоті над нею. Лише в окремих випадках гніздо міститься на рівному місці десь серед коріння пенька або дерева. Значно частіше птахи зводять його серед густих трав або кропиви, іноді під прикриттям нависаючого пучка трави, куща або поваленого дерева на більш-менш крутому схилі ущелини, лісового яру, балки, ями або канави. Гнізда вівчарика зеленого було знайдено навіть в кутку покинутого парника серед саду і в щілині між дощок в призьбі лісової сторожки. Форма його куляста або еліпсоїдальна, складається воно майже виключно з досить пухко складених грудочок моху, скріплених стеблинками трав і шматочками торішнього листя. Лоточок вистелений невеликою кількістю кінського волоса або звіриної вовни. Кладка складається з 5-6 чисто білих без будь-яких відмітин яєць з ніжним жовтувато-рожевим відтінком. Кладка спостерігається з початку по двадцяті числа червня. Кладка тільки раз на рік, але у випадку втрати першої буває повторна. Насиджує лише самка, після відкладання останнього яйця. Пташенят вигодовують самець і самка. Зазвичай же виліт з гнізд відбувається в першій декаді або наприкінці липня. Після вильоту молодих з гнізда вони перебувають під наглядом і догодовуються самкою і самцем, що виспівує поряд. Потім виводок починає кочувати.

Для збереження виду необхідна відмова від пестицидів та впровадження пермакультурних видів сільського господарства та садівництва.