Вид: Вівчарик жовтобровий (Phylloscopus sibilatrix) Рід: Вівчарик (Phylloscopus) Родина: Кропив’янкові (Sylviidae) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Ареал вівчарика жовтобрового обіймає Європу від Британських островів і Скандинавії до Архангельська, Уралу та Лівану. На території України гніздиться скрізь, за винятком південної частини Степу. Вівчарик жовтобровий є типовим лісовим птахом і оселяється в різноманітних деревних насадженнях. Охоче займає соснові ліси і трапляється як в старих борах, так і в молодих соснових насадженнях, у тому числі і в чистих штучних сосниках серед полів. Вівчарика жовтобрового можна натрапити також у змішаних хвойно-листяних лісах, у змішаних листяних і чистих одноманітних дубових, березових, ясеневих і букових лісах. Гніздиться також у садах. На прольотах трапляється в парках, садах, гаях, та навіть в бур'янах і купах хмизу.

Опис

Довжина тіла – 13 - 14 см
Розмах крил – 21 - 22 см
Вага – 10 - 11 г

Зверху зеленкувато-оливковий, із дещо світлішим надхвістям; над оком широка жовта "брова"; горло, воло і спід крил жовті; груди, черево і підхвістя білі; махові й стернові пера бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб зверху темно-бурий, знизу - жовтувато-бурий; ноги жовтувато-бурі.

Спосіб життя

Харчовий раціон вівчарика жовтобрового складається з різних повзаючих та літаючих лісових комах і павуків, яких він збирає з нижньої частини листя дерев і чагарників, а також і на льоту серед гілок. У лісових полезахисних насадженнях України вівчарики жовтоброві збирають комах у кронах дерев 2-го ярусу.

Розмноження

До гніздових справ вівчарик жовтобровий береться не відразу по прильоті, оскільки у перші дні появи ще не чутно його своєрідної пісеньки. Але через кілька днів самці займають гніздові ділянки, іноді поряд один з одним, і починають співати. Іноді співаючий самець довгий час залишається без самки, в деяких випадках, ймовірно, пари зовсім не утворюються, у всякому випадку буває, що протягом 40-50 днів доводиться чути самотнього самця, що невтомно співає зі світанку і до сутінків, бачити його невпинні токові польоти на одній і тій же території і не помічати біля нього самки. Будує вівчарик жовтобровий гніздо завжди на землі в найрізноманітніших ділянках лісу, але в його розріджених або освітлених ділянках. Гніздо розташоване серед трав'яного покриву то на рівному місці, то на схилі ями, то поряд з деревом, що впало, біля пенька, купи хмизу, то під прикриттям куща або деревця, зазвичай у поглибленні моху або лісової підстилки. Воно має еліпсоїдальну форму з куполо-подібним дахом. Птах зводить гніздо за три-чотири ранки одна лише самка із зібраних тут же на місці матеріалів, склад яких дуже різноманітний і залежить від наявності навколо гнізда торішньої рослинності. Його товсті стінки в деяких випадках скріплені лубовими волокнами деревної кори, внутрішня ж вистилка складається з тонких і ніжних стеблинок, кінського волосу або звірячої вовни.

Кладка складається з 5-7, рідко 8 білих яєць, покритих глибокими фіолетово-сірими і поверхневими бузково-бурими плямами, іноді настільки численними, що вони затемнюють основне тло яйця. Повні не насиджувані кладки можна натрапити з 10 травня по 9 червня. Насиджує з останнього яйця лише самка протягом 13 днів. Вигодовують пташенят 12 днів обидвоє батьків, але перші дні після їх появи самка приділяє багато часу їх обігріванню, самець же приносить поживу значно частіше її, потім обоє батьків приносять корм майже однакове число раз, але під кінець більше годує самка. Виліт пташенят спостерігається з 10 червня по 10 липня. Після вильоту молодих птахів догодовують дорослі, які й наглядають за ними ще близько місяця, після чого молодь вирушає самостійно на кочівлі.

Для збереження виду необхідна відмова від пестицидів та впровадження пермакультурних видів сільського господарства та садівництва.