Вид – Вівсянка звичайна (Emberiza citrinella) Рід – Вівсянка (Emberiza) Родина – Вівсянкові (Emberizidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Вівсянка звичайна поширена на широких рівнинах і низовинах Європи і Азії – від Британських островів і Піренейського півострова до Далекого Сходу. На півночі даний вид трапляється на Скандинавському півострові. Частина птахів робить сезонні міграції: популяції, що гніздяться у високих широтах, перелітають на південь у теплі краї, але більшість живе осіло, зимуючи поблизу рідних гніздівель. Вівсянки зазвичай живуть у сільській місцевості, проте уникають величезних полів, засіяних певною однієї зерновою культурою. Улюблені місця їх проживання – порізані межами невеликі поля з острівцями чагарників і рідких гайків. Взимку зграйки вівсянок інколи з'являються в садах і городах. В Україні вівсянка звичайна поширена в лісовій та лісостеповій смугах, а також в більшій частині лісостепової смуги і у гірському Криму; не зимує лише в Карпатах.

Опис

Довжина тіла – 16 – 16,5 см
Розмах крил – 23 – 29,5 см
Вага – 14 – 38 г
Тривалість життя – 11 років

Самець в шлюбному вбранні вирізняється великою кількістю золотисто-жовтих барв у верхній частині голови, щоках, підборідді, грудях і череві. На лобі, з боків голови і щоках характерний малюнок з поперечних смуг сірувато-оливкового кольору. На волі і грудях – численні поздовжні риски, що заходять на черево і мають відтінки від сірувато-оливкового у верхній частині до іржасто-каштанового в нижній. Спина сірувато-каштанова з темними поздовжніми плямами. Крила і стернові пера темно-коричневі. Поперек і надхвістя каштанові. Дзьоб масивний і короткий. Самка в цілому схожа на самця, але забарвлена тьмяніше. Жовті тони в оперенні не такі яскраві і мають невеликий зеленуватий відтінок, а коричневий колір замінений бурим. Молоді птахи, незалежно від статі, схожі на самок. Політ хвилеподібний.

Самець

Самка

Спосіб життя

Поза гніздовим сезоном вівсянки живуть і шукають поживу невеликими зграйками, а в зимову пору нерідко приєднуються до ватаг горобців або інших птахів, щоб спільно добувати прожиток. Щоправда, вечорами вівсянки все ж відділяються від інших пернатих і осібно влаштовуються на ночівлю серед гілля густого чагарнику. Більшу частину дня вівсянки присвячують пошукам їжі. Головна страва в їх меню – опале на землю насіння. Навесні птахи урізноманітнюють свій раціон ніжними пагонами молодої зелені, а влітку охоче поїдають комах. В кінці літа вівсянки часто згуртовуються в зграйки на скошених хлібних полях, де в цю пору земля всіяна випалими з колосків зернами. Вівсянки добре літають, а на відпочинку люблять погрітися в променях сонця, обравши для цього високий спостережний пункт – дах будинку або телеграфний стовп. Між собою птахи перегукуються короткими трелями, але, помітивши здалеку пернатого хижака, негайно здіймають тривожний крик, щоб попередити родичів про небезпеку.

Розмноження

Навесні самці по одному покидають рідну зграю і займають гніздові ділянки. Влаштувавшись на обраній території, господар сідає на гілку або інший відповідний "прикордонний стовп" і наповнює простір довкола заливистим співом, попереджаючи всіх, що дане місце зайняте. Незабаром в місцях гніздування з'являються самки, і та, якій самець припаде до душі, залітає на його ділянку. Подружні пари утворюються на початку квітня. Обов'язковий елемент ритуалу залицяння – запаморочливі повітряні погоні самця за своєю подругою. Налітавшись вдосталь, партнери приземляються і переходять до другої частини шлюбної церемонії. Розпустивши віялом хвіст і тремтячи крилами, самець починає стрибати навколо дами серця, намагаючись виставити напоказ своє жовте горлечко. При цьому він раз у раз підбирає з землі і впускає травинки, соломинки або камінчики, а самка повторює його рухи. Нарешті партнери спаровуються, після чого самка починає споруджувати гніздо. Обравши сховане від чужих очей і розташоване не вище 1 м над землею місце в розвилці гілок, вона сплітає там чашоподібне гніздечко із сухих стеблинок злаків і гілочок, а лоток вистилає м'якими травинками і клаптиками вовни. Кладка складається з 3-5 червонуватих, бежевих або голубуватих яєць, засіяних дрібними бурими цяточками. Насиджує яйця в основному самка, а партнер постачає її їжею і лише зрідка змінює в гнізді. Після інкубації, що триває 12-14 днів, з яєць вилуплюються голі й сліпі пташенята, які швидко покриваються пухом і прозрівають. Обоє батьків годують малюків спочатку комахами і личинками, а пізніше – напівперетравленими зернами рослин. Через два тижні пташенята, які ще навіть не вміють літати, залишають рідне гніздо і під наглядом дорослих навчаються самостійно відшукувати їжу. Тільки-но молоді стають на крило, батьки забувають про них і весь свій час присвячують турботам про другий виводок. Восени до зграйки молодих вівсянок приєднуються дорослі птахи, щоб провести зиму у великій компанії, а наступної весни молоді вівсянки самі беруться за виведення нащадків.

Охорона

Для збереження вівсянок звичайних, як й інших дрібних горобцеподібних птахів, необхідна відмова від використання пестицидів та гербіцидів, впровадження природовідповідних, в тому числі й пермакультурних методів, у сільському господарстві, охорона птахів від винищення під час міграцій, забезпечення середовища, придатного для гніздування. Вівсянка звичайна перебуває під охороною Бернської конвенції.