Вид – Ягнятник (Gypaetus barbatus) Рід – Ягнятник (Gypaetus) Родина – Яструбові (Accipitridae) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Ареал ягнятника обіймає Південну Європу, Східну і Південну Африку, Передню і Центральну Азію. Даний було успішно реінтродуковано в Альпах, але як цей птах лишається надзвичайно рідкісним хижаком в Європі. Поширення ягнятника залежить від наявності великих копитних, особливо кіз. Біотоп виду становлять скелясті ділянки гір, відкриті, розташовані вище межі деревної рослинності, в альпійській та субальпійській смугах.

Ягнятник в Україні

За відомостями з літератури ягнятник траплявся у Східних Карпатах, на території нинішньої Закарпатської обл., мабуть, як рідкісний залітний птах, бо будь-яких переконливих даних про його гніздування немає. Я. Доманевський (Domaniewski, 1928), цитуючи А. Плятера (Plater А., 1852) і посилаючись на відомості, одержані ним від місцевих жителів та мисливців, наводить випадки спостереження ягнятника, зокрема на полонині у верхів'ї річки Чорного Черемоша (кінець вересня 1914 р.), і знаходження загиблого птаха на затруєній принаді для вовків у районі м. Долина (дати немає). На жаль, у всіх випадках ступінь надійності визначення птахів сумнівний; компетентними орнітологами ягнятник на території України не спостерігався. Щоправда, у минулому столітті і приблизно до 1930 р. він гніздився у Румунії, а тому зальоти його в Закарпаття були цілком можливі. За даними О. Грабаря (1931), гніздо ягнятника в 1904 р було в Румунії на скелях Петрошула поблизу сучасного кордону України, і ягнятників тоді нібито бачили на полонинах нинішньої Закарпатської області, але сам О. Грабар, як він зазначає, їх не бачив. Ф. І. Страутман (1954) вважає можливими зальоти ягнятника в південно-східну частину Східних Карпат і тепер Проте відомо, що в Румунії популяція ягнятника була в основному знищена у 80-тих ХІХ століття внаслідок застосування для боротьби з вовками отруєних трупів тварин, якими живилися й ягнятники; у 1928—1930 рр. бородач як гніздуючий птах у Румунії зник, а взагалі востаннє він там вірогідно спостерігався в 1933 р. (Фауна УРСР. Том 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи / В. М. Зубаровський. — Київ : Наукова думка, 1977. — 332 с.)

Опис

Довжина тіла – 95 — 125 см
Розмах крил – 275 — 308 см
Вага – 4,5 — 7,5 кг

У дорослого птаха верх сірувато-чорний, пера спини i малі покривні пера крил із білуватими рисками; голова, шия, а також низ тулуба вохристо-руді; вуздечка i ділянки навколо очей чорні; під дзьобом знаходиться "борода", утворена щетиноподібними перами; махові пера сірувато-чорні; спід крил темно-бурий; хвіст сірувато-чорний, видовжений, клиноподібний; дзьоб жовтуватий; ноги сірі; жовта райдужна оболонка ока окреслена кільцем яскраво-червоної склери. У молодого птаха першого року життя голова i шия чорні; спина i верх крил темно-бурі, пера на спині з широкою білою верхівкою; низ сірувато-бурий; райдужна оболонка ока коричнева; дворічний – світліший; трирічний – вохристо-бурий; на четвертий рік схожий на дорослого.

Молодий птах

Спосіб життя

Сама будова літального апарату ягнятника, незважаючи на ряд особливостей, вказує на його схожість щодо способу харчування з грифами. Ягнятник - птах з великою несучою поверхнею ( довгі крила і хвіст), чудово пристосований до тривалого польоту в пошуках падла великих тварин. Тупі кігті і відносно короткі пальці роблять лапи ягнятника непридатними для забиття живої здобичі. Однак, на відміну від грифів, ягнятник іноді носить їжу в лапах (при цьому навіть цілу кінську ногу). Доказів нападу ягнятника на велику живу здобич немає. З іншого боку, відома залежність поширення ягнятника від наявності копитних - диких або домашніх - безсумнівна. Зауважимо, проте, що це пояснюється тим, що ці птахи харчуються мертвими тваринами, воліючи, на відміну від грифів, свіже м'ясо, аніж те, що розклалось. Основне місце в харчуванні бороданя займають все ж кістки, які він «оброблює», розбиваючи про землю; з харчуванням кістками пов'язано надзвичайно високий розвиток залоз в травному тракті.

Розмноження

Цикл розмноження ягнятника дуже ранній, й починається зимою, що пов'язано з тривалим ростом і розвитком молодих птахів - тим самим перші місяці їх життя припадають на кліматично сприятливий час року. Перші спарювання відбуваються вже на початку листопада, потім тривають до лютого; в листопаді - грудні. Гнізда птахи розташовують на скелях, й будують їх із сучків і прикритих сухою травою або мохом; іноді в них бувають сухі кістки. У деяких випадках яйця відкладаються прямо на камені. Іноді гнізда розташовані близько одне від іншого. Птахи використовують гнізда багато років. Кладка відбувається наприкінці грудня - січні, з досить значними коливаннями. В кладці два, рідко одне яйцк. Проміжок між відкладанням яєць 4-5 діб. Насиджують обидва батьків, але переважно близько 2/3 всього періоду - самка. Насиджування триває близько 55-60 днів. Вилуплення настає від другої третини лютого до першої третини березня. Процес вилуплення триває близько 50 годин. Забарвлення яєць вохристе або білувате з коричневими або сіро-фіолетовими плямами. Якщо обидва яйця виявляються заплідненими, то молодше пташеня зазвичай гине в перші дні життя; його вбивають і пожирають батьки. Розвиток пташенят повільний, перше пухове вбрання змінюється другим у віці близько 3 тижнів, а після 35 днів починається процес оперення.

Тривалий час ягнятник перебував у статусі «близький до загрозливого» Червоної книги МСОП. Європейська популяція вважалась вимерлою, однак в останні роки було успішно реінтродуковано в Піренеях, а також в швейцарських та італійських Альпах. Основними загрозливими чинниками для виду були і є: отруєння птахів приманками проти хижаків, навмисне вбивство з невігластва чи для трофеїв, знищення середовищ існування, чинник неспокою в період гніздування, зіткнення з лініями електропередач, зменшення кормової бази. Для збереження виду необхідне розведення птахів з метою подальшого випуску їх на волю, відновлення традиційного природовідповідного сільського господарства, обмеження туризму в місцях потенційного гніздування ягнятника, проведення роз’яснювальних робіт з місцевим населенням. Ягнятник перебуває під захистом Бонської та Бернської конвенцій, Директиви ЄС про захист диких птахів, Конвенції CITES 1 та Угоди AEWA.