Вид – Жайворонок білокрилий (Melanocorypha leucoptera) Рід – Степовий жайворонок (Melanocorypha) Родина – Жайворонкові (Alaudidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Ареал білокрилого жайворонка простягається від Дагестану і нижньої Волги до степової західної околиці Алтаю. В Україні залітний взимку вид на півдні степової смуги. Білокрилий жайворонок тяжіє до не надто густої і невисокої рослинності. На гніздуванні трапляється комплексних солонцях - типчаково-полинових асоціаціях з ділянками голої глини, невеликими ділянками кокпеку (Atriplex canum) і дерновинами ковили, по степах зі Stipa lessigniana на темно-каштанових ґрунтах. Надає перевагу типчаково-полиновим ділянкам на схилах плато. В чорно-полиновому степу трапляється рідше. На пирійних луках і на полях вкрай рідкісний. На прольоті і зимівниках білокрилий жайворонок зустрічається і на цілині і на оброблюваних полях.

Опис

Довжина тіла – 17 — 19 см
Розмах крил – до 35 см
Вага – 39 - 48 г

У дорослого самця в шлюбному вбранні верх голови, покривні пера вух і значна частина верхніх покривних пер крил руді; над оком білувата "брова"; спина сірувата; низ білий, із бурими рисками на боках тулуба і вола; махові пера темно-бурі, по краю внутрішніх першорядних і другорядних махових пер проходить широка біла смуга; хвіст бурий, зовнішня частина крайніх стернових пер біла; дзьоб бурий, біля основи світліший; ноги бурі; в позашлюбному оперенні забарвлений тьмяніше завдяки світлій облямівці на перах. У дорослої самки в шлюбному вбранні верх сірувато-бурий із темними рисками; верхні покривні пера крил рудуваті; в позашлюбному оперенні сіріша. Молодий птах схожий на позашлюбну дорослу самку.

Спосіб життя

Влітку, як і інші жайворонки, харчується переважно комахами. На першому місці стоять жуки і прямокрилі. До складу рослинної їжі влітку входить насіння лободових, щавлю та інших рослин. Взимку - насіння Setaria viridis, Carex stenophylla і зелені паростки злаків. Білокрилий жайворонок за нагоди навідується на водопій, не нехтуючи і солоною водою.

Розмноження

Спів білокрилих жайворонків починається в квітні і триває до кінця липня. Гнізда ширші, ніж у польового жайворонка, глибші і краще укриті. З прикриття буває один вихід, зазвичай на північ. Кладки - з початку травня, складаються зазвичай з 4-6 яєць, частіше з 5. Яйця менші, ніж у степового жайворонка, але схожі за забарвленням: блідо-зеленуваті або блідо-жовтуваті з оливково-бурими, сірими або сірувато-бурими цятками, що утворюють віночок біля тупого кінця. У червні - на початку липня буває друга кладка. Висиджує самка - протягом 12 днів. Сидить міцно; старанно відводячи чужинців від гнізда. Поршки починають зустрічатися з кінця травня - червня. На початку липня білокрилі жайворонки починають згуртовуватись в зграї, в серпні помалу вирушаючи до місць зимівлі.

Нормальному існуванню виду загрожує інтенсивний випас худоби, розорювання цілинних степів та застосування пестицидів. Білокрилий жайворонок перебуває під захистом Бернської конвенції.