Вид – Жайворонок степовий (Melanocorypha calandra) Рід – Степовий жайворонок (Melanocorypha) Родина – Жайворонкові (Alaudidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

 Ареал степового жайворонка обіймає південні і східні регіони Європи, Північну Африку, Центральну та Передню Азію, Близький Схід. В Україні мешкає мешкає в степовій і частково лісостеповій смугах. Степовий жайворонок оселяється на відкритих степових просторах з добре розвиненим трав'янистим покровом; охоче поселяється серед полів злаків. У районі Асканії-Нової степовий жайворонок гніздиться найчастіше на цілинних злаково-різнотравних степах, особливо на багатих на Aster villosus, під кущиками якої він ховає свої гнізда. Тільки під кінець літа він кочує зграями по сіножаті. На Сиваші степового жайворонка можна зустріти серед суцільних заростей тонконогу. У Криму він тяжіє до дещо солонцюватих ділянок степу з переважанням полину. У Провальському степу на Луганщині оселяється разом з польовим жайворонком на багатьох злаково-різнотравних ділянках, але тяжіє до зложищ з негустим і не суцільним трав'янистим покровом.  

Опис

Довжина тіла – 18 – 19 см
Розмах крил – 34 – 42 см
Вага – 55 – 70 г

Дорослий птах зверху сірувато-бурий, із темною строкатістю; над оком білувата "брова"; на боках на межі шиї й вола великі чорні плями; боки тулуба буруваті; решта низу тулуба білувата; спід крил темно-бурий; на задньому краю крил вузька біла смуга; махові пера бурі, зі світлою облямівкою; хвіст бурий, крайні стернові пера білі; дзьоб бурий, масивний; ноги бурі. Молодий птах схожий на дорослого, але пера верху зі світлою верхівкою; темні плями на боках шиї ледь помітні.

Спосіб життя

Як і інші жайворонки, в літній період жайворонок польовий майже повністю переходить на тваринну їжу. Здобуває поживу, бігаючи по землі і здзьобуючи все, що трапиться йому на землі і на траві. Іноді випурхує і оглядає вершинки кущиків. Масивний дзьоб цього жайворонка часто буває обліплений брудом. Очевидно, він добуває личинок комах з ґрунту. Дзьобом же він може пробивати замерзлу кірку снігу і добувати з-під неї насіння трави. Рослинна їжа влітку становить не більше 10 %. Це насіння різних диких рослин, зелені частини тонконога, зерна культурних злаків. Восени, зі зникненням комах, жайворонок переходить на рослинні поживу. Водопій степові жайворонки відвідують досить регулярно. Найчастіше вони прилітають або опівдні, або до 10 години ранку і від 15 до 17 години.

Розмноження

Спів і токові польоти степового жайворонка можна спостерігати з початку березня до кінця червня, місцями і до середини липня. Перші кладки відзначені на Півдні України вже наприкінці березня. Трапляються кладки і до середини червня, очевидно - другі. Гніздо облаштовується в ямці під кущиком трави, добре маскується і затінюється. Споруджує степовий жайворонок гніздо з сухих стеблинок і листя злаків і тонких корінців. Внутрішній шар, зазвичай, складається з тонших матеріалів. Іноді гніздо розташовується в купці сухого кінського посліду. У кладці буває найчастіше 4-5 яєць. Яйця досить темні, брудно-білого або зеленуватого основного фону з численними бурими або оливковими, наскільки розмитими плямами, згущеними до тупого кінця.

Висиджує одна самка протягом 16 днів. Вигодовування в гнізді триває близько 10 днів. Пташенята, які тільки-но покинули гніздо, трапляються з другої половини травня до кінця липня. Водночас вже наприкінці липня з'являються досить великі кочові зграї, які шукають поживу серед степів, жнив, косовиць та обабіч доріг разом з іншими жайворонками. Кочівлі тривають до пізньої осені. Нерідко вони складаються в справжній осінній проліт. Осінні кочові зграї дуже галасливі. У гарну погоду жайворонки співають і злітають з піснею, як навесні.

На більшій частині європейського ареалу чисельність степового жайворонка скорочується унаслідок змін навколишнього середовища, заліснення степів, використання пестицидів, тощо. Вид перебуває під захистом Бернської конвенції та Директиви ЄС про захист диких птахів.