Вид – Жовна сива (Picus Canus) Рід – Жовна (Picus) Родина – Дятлові (Picidae) Ряд – Дятлоподібні (Piciformes)

Середовище існування

Природний ареал сивої жовни охоплює вузьку смугу змішаних і широколистяних лісів Євразії від Франції, Швейцарії та Хорватії на схід до Сахаліну і Хоккайдо, а також значну частину східної і південно-східної Азії на південь до Малайського півострова і Суматри. На території України ареал сивої жовни охоплює лісову і лісостепову смугу, крім високогір’я Карпат, північ степової смуги, а також Придунайський регіон. Ця жовна оселяється в різноманітних лісах, здебільшого широколистяних та мішаних. У Європі ареали сивої і зеленої жовн перетинаються, проте перший з них більше асоціюється з континентальними, в цілому більш піднесеними і гірськими районами, хоча трапляється й на рівнині. Сива жовна полюбляє не дуже густі ліси з відкритими ділянками - невеликі гайки, заплавні ліси, плодові сади, парки. У суцільному лісі оселяється біля галявин і просік. Трапляється і на повністю відкритій місцевості, але тільки поблизу лісових масивів. На височинах населяє світлі листяні і хвойні ліси з переважанням дуба, вільхи, сосни. У горах гніздиться в Європі до 1700 м на рівнем моря.

Опис

Довжина тіла – 25—28 см
Розмах крил – 38—42 см
Вага - 90—170 г

Помітно дрібніший від зеленої жовни, проте дещо більший за білоспинного дятла, з першим з них крім генетичної близькості має багато спільного в зовнішності. У порівнянні з зеленою у сивої жовни голова трохи менше й більш округла, дзьоб тонший і коротший. У забарвленні голови ці два види мають помітні відмінності - якщо у обох статей зеленої жовни червона «шапочка» йде від лоба до зашийка, то у сивої вона є тільки у самця, та й то обмежена невеликою червоною плямою на лобі. Інша частина голови у сивої жовни монотонніша попелясто-сіра, чорна смужка «вусів» помітно тонша. Якщо у зеленої жовни навколо ока є велика чорна пляма, то у сивої вона розвинене лише в проміжку між оком і основою дзьоба. Спина оливково-зелена (без жовтуватого відтінку), надхвістя і верхні покривні жовто-зелені, черево світло-сіре із зеленуватим нальотом. Дзьоб жовтувато-сірий, райдужна оболонка ока бурштинового кольору.

Самець

Самка

Спосіб життя

Раціон сивої жовни різноманітніший, ніж у зеленої, в дечому схожий до раціону строкатих дятлів. Його основу складають мурахи, а також імаго і личинки термітів. Крім того, сива жовна харчується іншими комахами (наприклад, личинками жуків, гусеницями, цвіркунами) і павуками. Восени і взимку споживає рослинні поживу - плоди деяких плодових дерев (таких як яблуня, груша, вишня), ягоди, горіхи, жолуді. У холодну пору року нерідко відвідує годівниці. Зазвичай шукає поживу на поверхні землі, перестрибуючи з місця на місце: промацує дзьобом ґрунт, занурює його в підземні мурашині ходи і липким язиком захоплює здобич. Іноді, частіше взимку, добуває поживу зі стовбурів хворих дерев, аналогічно обстежуючи мурашині ходи. Довбе деревину відносно небагато, й здебільшого, м'який матеріал на зразок шматочків підгнилої кори.

Розмноження

До розмноження беруться до кінця першого року життя. Перші шлюбні вигуки самця в середній частині Європи в м'які зими можна почути вже починаючи з кінця січня, хоча свого апогею вони досягають у другій половині лютого та на початку березня. Активне токування триває до кінця квітня, іноді до початку травня. До утворення пари сиві жовни поводяться дуже рухливо, перелітаючи з одного району в інший. Це пов'язано з відносною рідкісністю виду - уподобавши ділянку, самець нерідко залишає її, якщо на його крик не відгукується самка. Навпаки, як тільки пара формується, птахи припиняють кочувати і тримаються остаточно обраної території. Співаючий самець зазвичай сидить на верхніх сухих сучках якогось великого дерева, найчастіше його можна почути в проміжку між 8 і 10 годинами ранку. Крім співу, він іноді видає коротку барабанну дріб. Під час залицяння птах з гучним ляскотом крил приземляється біля партнера або обраного місця для гнізда. Іноді самець ритуально годує самку. Гніздо сива жовна облаштовує в дуплі на висоті 0,2-24 м (зазвичай 1,5-8) від поверхні землі. Зазвичай обирає для цього листяне дерево з м'якою деревиною - клен, осику, вільху чорну, березу, іноді мертве або зіпсоване грибком. На будівництво витрачається від 9-ї до 20-й доби, а до роботи стає й самець і самка. Льоток має форму вертикально витягнутого овалу. Додаткова вистилка відсутня, однак на дні гнізда завжди є шар подрібненої гнилої деревини. Розмір кладки змінюється залежно від району проживання - в Гімалаях гніздо звичайно містить 4-5 яєць, у центральній Європі 7-9. Насиджують обидва батьки, причому вночі і більшу частину дня сидить самець. У цей період птахи мовчазні і поводяться потайливо. Пташенята з'являються на світ через 14-17 днів після відкладання останнього яйця. Обоє батьків в рівній мірі вигодовують нащадків, відригуючи їм їжу з дзьоба в дзьоб. Іноді поживу в гніздо приносить ще одна самка. Через 23-27 днів підрослі пташенята стають на крило, проте ще до середини літа кочують разом з батьками, після чого розсіюються.

Охорона

Виживанню жовни сивої загрожує вирубування заплавних лісів, використання пестицидів, знищення старих, хворих та підгнилих дерев. Для збереження виду необхідна сувора охорона лісів, збереження старих та хворих дерев, а також відмова від використання пестицидів. Жовна сива охороняється Бернською конвенцією та Директивою ЄС про захист диких птахів.