Вид – Змієїд (Circaetus gallicus) Рід – Змієїд (Circaetus) Родина – Яструбові (Ассіріtridае) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Змієїд гніздиться переважно в лісовій зоні, включаючи лісову смугу гір, та в лісостеповій, але зустрічається і в степовій — там, де є будь-яка деревна рослинність. Його ареал проходить через зазначені природні зони Євразії від Західної Європи до Монголії, а також Північну Африку. В Україні постійно гніздиться у лісовій та лісостеповій смугах, у горах Криму і Карпатах, рідко — у лісах степової зони. Найбільше птахів у гніздовий час зосереджено в Поліссі. Через властиву змієїдові герпетофагію його поширення великою мірою пов'язане з поширенням плазунів та земноводних, тому в межах гніздової області розподіл окремих популяцій досить нерівномірний.

Опис

Довжина тіла – 62 – 67 см
Розмах крил – 185 – 195 см
Вага - 1,1 – 1,9 кг

Оперення верхнього боку тіла темне — сірувато-коричневе або сірувато-буре, нижнього — світле, біле з рудувато- або світло-коричневими плямами і нагрудником такого самого кольору. Тім'я, потилиця та верхня частина шиї вкриті загостреними вузькими коричнюватими або сірувато-коричнюватими, іноді трохи вохристими перами з чорними стрижнями. Часто тім'я, потилиця та верхня частина шиї дещо світліші від загального тону мантії. Темні стрижні є і на дрібних перах лоба, помітно світлішого від тім'я та потилиці, а в деяких екземплярів білуватого чи майже білого. Пера мантії сірувато-коричневі або коричневі чи коричнювато-бурі, в окремих екземплярів з вохристим відтінком по краях. Усі пера верхнього боку тіла на більшій чи меншій відстані від основи білі; це не помітно на перах, природно укладених на тілі птаха. Хвіст у складеному стані має зверху сірувато-коричневий фон, на якому є чотири темні, бурі або чорнуваті поперечні смуги. Всі стернові мають на вершинах світлі, білі або сірувато-білі облямівки, яких немає на зношеному оперенні. Вуздечка, кільце навколо ока й щоки вкриті дрібнішими короткими білими або сірувато-білими пір'їнами, з яких виступають довгі чорні щетиноподібні пера, що радіально розходяться до чорної смуги над оком, до щоки та восковиці, частково прикриваючи ніздрі й заходячи далеко на лоб. Шия спереду і з боків, воло та верхня частина грудей вкриті сірувато-, світло- чи рудувато-коричневими перами з чорними стрижнями та білою основою; темне вершинне поле цих пер вклиняється в білі основи. Пера боків, черева, гомілки, підхвістя, нижні покривні крила та пахвові пера білі, з однією або двома поперечними передвершинними темними смугами чи плямами такого самого кольору, як і темні закінчення пер вола та грудей. Хвіст знизу білувато-сірий з темнішими, але тьмяними поперечними смугами, які, проте, добре видно у птаха, що летить. Райдужна оболонка жовта. Восковиця, основа дзьоба, неоперена частина цівки та пальці блакитнувато-сірі. Вершина дзьоба й кігті чорні. Індивідуальна мінливість забарвлення оперення взагалі невелика; деякі варіанти забарвлення наведено в описі дорослого птаха. Статевий диморфізм малопомітний.

Світла морфа

Спосіб життя

В Україні змієїд живиться переважно вужами, гадюками, деякими іншими зміями, ящірками та жабами. Іноді (очевидно, в періоди нестачі плазунів і рептилій) ловить птахів (здебільшого пташенят-підлітків) та гризунів. Поживу здобуває переважно на відкритому просторі — на лісових галявинах, зрубах, ділянках молодого лісу, в рідколіссі, на луках біля лісових масивів, в очереті, на полонинах, на безлісних схилах гір, на кам'янистих осипах та скелях, у степу. Характер його мисливських ділянок у різних ландшафтних зонах досить різноманітний — від сухих місцевостей до боліт, що пояснюється різноманітністю умов існування окремих представників герпетрофауни. Розмір мисливської ділянки відносно невеликий — радіусом близько З—4 км навколо гнізда, переважно значно менший. Полює звичайно один, але іноді птахи однієї пари з'являються в своєму мисливському районі разом і полюють на деякій відстані один від одного. Полюючи, ширяють кругами на висоті близько 50 м, іноді значно нижче, і по кілька разів оглядають свій мисливський район. Виглядаючи здобич або помітивши її, змієїд на деякий момент зупиняється у повітрі, розпустивши хвіст і часто тріпочучи крилами, а потім з напівскладеними крилами і дещо витягнутими вперед лапами швидко знижується й кидається на здобич. Спійману тварину несе в лапах і з'їдає її десь поблизу від місця полювання на будь-якому підвищенні (пень, горизонтальна гілка дерева, купина, скеля тощо). Іноді добре видно, як з лап змієїда звисає хвостова частина змії. Змієїд часто вужа або гадюку несе в дзьобі, тримаючи за середину тіла так, що обидва кінці звисають. У гніздовий період змієїд переносить змій до гнізда на значні відстані в напівпроковтнутому стані — у волі, стравоході та дзьобі. Змієїд полює не зразу після сходу сонця, а пізніше, коли на зігрітих сонцем місцях з'являться плазуни. Дощова погода несприятливо позначається на здобуванні змієїдом його характерної поживи і навіть може зумовити істотну зміну в його кормовому раціоні.

Розмноження

На весняному прольоті змієїди спостерігаються поодинці й парами, летять на значній висоті. Гніздові пари, що повертаються з зимівлі, летять відразу на свої старі гніздові ділянки. Змієїд обережний птах і живе приховано, але на гніздовій ділянці та в місцях, де він полює, спостерігати його вдається частіше, особливо під час шлюбних ігор, коли пара птахів, літаючи з криком, то здіймається високо в повітря, то знижується над районом гнізда. Одна і та сама пара багато років повертається на стару гніздову ділянку і кілька років використовує те саме гніздо. Очевидно, пари постійні. Гніздові біотопи досить різноманітні. У лісостеповій та лісовій зонах змієїд гніздиться в листяних і хвойних лісах, де він вибирає ділянки старого високостовбурного лісу чи підросту, серед якого зустрічаються великі старі дерева, переважно поблизу лісових боліт, вологих низин і долин або великих галявин і зрубів. Звичайно змієїд будує гніздо сам, але зрідка займає чужі.

Гнізда знаходили на соснах звичайній і кримській, на липі, вільсі й дубі. Усі гнізда на деревах були на висоті 10—23 м. Іноді гнізда розташовані на бічних гілках поблизу основного стовбура дерева, здебільшого на досить товстих гілках, на відстані 1 —1,5 м від стовбура; одно з гнізд на сосні кримській було в центрі плоскої вершини. У Полтавській обл. знайдено гніздо, збудоване на великій зламаній вершині дуба, що зависла на розгалуженні стовбура сусіднього дуба. Гнізда, збудовані змієїдом, відзначаються насамперед відносно малим розміром — не більше від гнізд канюка звичайного або шуліки чорного і не пропорціональні щодо розміру самого змієїда. Коли він насиджує кладку, знизу видно майже весь його хвіст, часто голову й частину грудей, які виступають за краї гнізда. Зовнішня частина гнізда змієїда складається з різних гілок дерев діаметром до 30 мм; лоток здебільшого плоский, зроблений з тонких гілок та вимощений завжди зеленню — дрібними сосновими гілками з хвоєю, дубовими й липовими гілками з підсохлим зеленим листям, часто омелою (Viscum album L.); іноді зустрічається зелений мох. Змієїд у нас всюди рідкісний, тому відстань між гніздами окремих пар навіть там, де він зустрічається порівняно частіше, становить звичайно десятки кілометрів. До сусідства гнізд інших великих птахів (шуліки чорного, крука) змієїд байдужий — зустрічаються гнізда цих птахів на відстані 250—350 м від його гнізда. У кладці змієїда завжди одно яйце, яке відкладається в другій половині квітня (частіше наприкінці місяця) або в першій декаді травня. Пташенята з'являються в гніздах з початку червня. Пташеня вигодовують обидва батьки. У гнізді пташеня перебуває звичайно до двох місяців, іноді значно більше. Молоді птахи після вильоту ще довго тримаються в районі гнізда, спочатку з батьками, що продовжують їх годувати, а пізніше — самостійно. На гніздовій ділянці старі та молоді птахи перебувають до осені. Місцеві птахи, старі й молоді, відлітають в деякі роки наприкінці серпня, звичайно — з кінця вересня і в жовтні.

Охорона

Чисельність української популяції змієїда стала поступово зменшуватися ще у середині ХХ ст. На чисельність виду негативно впливає знищення старих ділянок лісу, де гніздиться цей птах; знищення біотопів полювання, відстріл птахів для так зв. «мисливцями» та браконьєрами. Для збереження виду необхідні: природовідповідне ведення лісового господарства, створення мікрозаказників радіусом 0,5 км навколо гнізд, створення штучних гніздівель, посилення контролю за незаконним відстрілом. Вид перебуває під охороною Червоної книги України (статус - рідкісний), Бонської та Бернської конвенцій, конвенції CITIES, Угоди AEWA та Директиви ЄС про захист диких птахів.