Вид – Зозуля глуха (Cuculus Saturatus) Рід – Зoзyля (Cuculus) Родина – Зoзyлeвi (Cuculidae) Ряд – Зозулеподібні (Ciconiformes)

Середовище існування

Глуха зозуля гніздиться на великих просторах від Уралу до Тихоокеанського узбережжя, включаючи Сахалін і Курильські острови. Цей вид займає лісову зону Західносибірської рівнини, місцями проникаючи в лісотундру на півночі, в соснові ліси вздовж Обі, в хвойну тайгу і гірсько-тайгові ліси на півдні Алтаю. За середовищем існування відрізняється від звичайної зозулі більшою прихильністю до густих хвойних лісів, але може іноді траплятись на окремих острівцях густого лісу, заростей карликової берези, та осиково-березової порослі у лісостепу. Місця зимівлі глухої зозулі - Південно-Східна Азія та Австралія. В Україні глуха зозуля є рідкісним залітним птахом; спостерігалась на території Кримського півострова.

Опис

Довжина тіла – 30—45 см
Розмах крил – 55 см
Вага - 100 г

У дорослих самців спина сиза, хвіст темно-сірий, горло, воло і груди світло-сірі. Решта оперення біла з темною поперечною смугастістю. Очі і краї повік жовті. Кінчик дзьоба чорнуватий, дещо загнутий у вершини. Ноги короткі, жовтуватого кольору. Пташенята глухої зозулі мають темне, практично чорне оперення. Молоді птахи, незалежно від статі, або сіруваті, або рудуваті з темнішою поперечною смугастістю по всьому тілу. Від звичайної зозулі глуха зозуля дещо відрізняється за формою голови.

Спосіб життя

Глуха зозуля любить тайгові нетрі, соснові бори і змішані старі ліси. Поведінка її потайлива, й тому цей птах є досить складним для спостереження. Він уникає відкритих місць, де зазвичай селиться звичайна зозуля. Голос в цього низький, глухий. Токуючий самець, сидячи на вершині дерева, видає далеко чутні звуки, на кшталт «тду-дуу…тду-дуу…тду-дуу…», схожі на віршовані рими. А самка відповідає йому прозаїчним квохканням. Ділянка самця включає дві-три невеликі ділянки самок. Останні на своїх ділянках постійно спостерігають за життєдіяльністю вівчариків, щоб відкласти в їх гнізда свої яйця. Споживає в їжу глуха зозуля здебільшого комах та їх личинки, збираючи їх на деревах, кущах, а також безпосередньо на землі.

Розмноження

Основними вихователями пташенят глухої зозулі є вівчарики. Протягом місяця самка глухої зозулі відкладає свої яйця по одному в два-чотири гнізда вихователів. Забарвлення яєць у всіх видів вівчариків більш-менш одноманітне: чисто-біла без малюнка або з малюнком з буруватих або червонуватих цяток. Забарвлення яєць глухої зозулі копіює забарвлення яєць основного виду-вихователя. Всі вівчарики добре приймають яйця глухої зозулі і, схоже, взагалі байдуже ставляться до забарвлення яйця виду-паразита. Тривалість інкубації становить 11-12 діб. Зозуленя вилуплюється з яйця голим; ротова порожнина в нього помаранчева, краї дзьоба в нього чорні, але в кутах рота червоно-оранжеві; кінчик язика чорнуватий, чим ці зозуленята добре відрізняється від пташенят інших видів зозуль. Викинувши з гнізда вихователів їх яйця або пташенят, зозуленя залишається в гнізді саме. Через два тижні воно покидає тісний притулок і незабаром стає поршком. У поршків глухої зозулі оперення на голові й волі чорне.