Горлиця садова — помітний і не полохливий птах, чи не найбільш відомий і зрозумілий. Його знають практично усі — від малого до великого. Адже мешкає він винятково поряд із людиною. І уже в лютому-березні одним із перших сповіщає про прихід теплої пори своїм м'яким співом, котрий дуже легко пізнається й запам'ятовується. Горлиця садова прийшла до нас із Балкан. Перші птахи в Україні з'явилися в Ужгороді в 1944 році. :: детальніше
Витримати тривалу паузу перед прийняттям рішення в умовах, коли за очікування можна дістати винагороду, - таке досі помічалось тільки за людиною й деякими мавпами. Але тепер науковці показали, що дана здатність властива також крукам.
В експерименті, проведеному під керівництвом Валері Дуфур з університету Страсбурга, науковці навчили круків обмінювати жетони на їжу (хліб, виноград, сир і ковбасу). У ролі піддослідних виступили дванадцять птахів двох видів: шість круків (Corvus corax)... :: детальніше
Червоношия гагара – одна із найдревніших пернатих мешканців нашої планети. Її далекі предки жили на Землі ще 30 мільйонів років тому. Даний вид широко розповсюджена в Арктиці та приполярних регіонах: від Північного Льодовитого океану до кордону лісів на півдні. На початку гніздового сезону гагари з’являються за Північним полярним колом у тих місцях, де немає снігового покриву. Уникаючи місць, зарослих деревами, гагара найкраще гніздиться берегами... :: детальніше
Батьківщина одуда – спекотна Африка. Він і до тепер мешкає на широких територіях цього континенту. На території центральної Африки зимують і одуди, що гніздують в межах помірного клімату. Одуди селяться на прогрітих сонцем, відкритих місцинах. Цього барвистого чубатого птаха можна зустріти на лісових галявинах, луках, пасовиськах, полях, виноградниках. Чим далі на південь, тим більше одуди надають перевагу саванам, сухим степам та оазисам... :: детальніше
Беркут найбільший з орлів. Цей птах практично не має ворогів в дикій природі, окрім зрозуміло, людини Знизу повністю темний. В окрасі верху існують істотні індивідуальні варіації кольору від темно-бурого до вохристо-рудого. На голові вохристі або золотисто-каштанові пір’їнки, на потилиці загострені і видовжені. Хвіст у дорослих зверху і знизу біля основи бурувато-сірий, з мармуровим малюнком. На хвості часто є поперечні смуги. :: детальніше
Фільм присвячений окрасі нашої орнітофауни - совам. На унікальних кадрах ви побачити волохатого сича, болотяну та бородата сову, совку, пугача та кріхітну сову - сичика-горобця.
:: детальніше
В Україні сипуха - вкрай рідкісна, переважно осіла сова, єдиний вид роду і родини у фауні нашої країни, представлений підвидом Tyto alba guttata. Зареєстрований на гніздуванні в західних і центральних областях України, а також – на півночі Одещини. У негніздовий період може з’являтися в інших регіонах країни. Зареєстровані кочівлі на значні відстані, наприклад, у м. Ніжині Чернігівської області була виявлена особина, закільцьована в Німеччині. Сипуху найчастіше вдається побачити поблизу населених пунктів, де птахи гніздяться в затишних нішах занедбаних будівель, під дахами господарських споруд і на дзвіницях, рідше - в дуплах старих дубів чи лип. :: детальніше
Ця сова середніх розмірів (менша за сіру ворону). Забарвлення досить строкате, з домінуванням рудих тонів. Спина сірувато-бура з рудим відтінком, груди і черевце руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Лицевий диск рудо-сіруватий, обрамлений білою і чорною смугами. Довкола очей чорні півмісяці з боку дзьоба. Під дзьобом чорне пір’я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців. Пір’яні «вушка» довгі. Зазвичай птах сидить «стовпчиком»... :: детальніше
На Кара-Дазі, із західного й східного боку гори Зуб та поблизу хребта Сюрю-Кая досить часто вдається почути квохкання гірських, або, ж кам'яних куріпок – кекликів (Alectoris chukar). До Криму їх було завезено в XIX столітті з Середньої Азії для акліматизації. Однак браконьєри швидко винищили жалюгідну жменьку цих птахів. Вдруге завезли кекликів в 1947 році, проте результати також були невтішними. Втретє цих милих на вигляд птахів випустили в 1961 році, й цього разу птахам вдалося прижитися. Ареал цього птаха розширився від Алушти до угідь Феодосійського району, а з іншого боку півострова від Бахчисарайського району до Севастополя. :: детальніше
Совка або сплюшка — єдиний вид роду совок у фауні України, представлений номінативним підвидом. Загальний тон оперення бурувато-сірий (у рудої морфи — рудуватий) з темними поздовжніми і білими поперечними рисками. Райдужна оболонка очей яскраво-жовта, майже помаранчева у дорослих птахів і дещо тьмяніша у молодих. Дзьоб і кігті темно-бурі. Цівка оперена практично повністю, хоча пір'я, що росте на ній, і не заходить на пальці. Ця ознака відрізняє совку від інших представників роду. На території України на совку можна натрапити у степовій смузі та деяких районах південної частини Лісостепу... :: детальніше
Називаючи горобця горобцем або ластівку ластівкою, мабуть, мало хто зважає на те, як виникли такі назви цих птахів, тим паче, що їх майже однаково називаються скрізь по Вкраїні. Коли ж виявляєш, що одного й того ж птаха в одній місцевості називають “чайка”, а в іншій - “книга”, і до того ж у російській мові назвою “чайка” означені зовсім інші птахи, тоді й може виникнути зацікавленість, яким чином утворюються назви наших пернатих сусідів. :: детальніше
Ця сова й справді маленька. Максимальна вага самця сягає 60 грамів (в середньому 55). Самка більш огрядна і важить близько 75 грамів. Оперення у обох статей однакове: зверху бурувате зі світлими округлими плямками, низ тіла білуватий з темно-бурими розмитими поздовжніми смужками. Райдужна оболонка очей жовта, дзьоб світлий, кігті темно-бурі. Орнітологи частіше натрапляють на сліди життєдіяльності цієї крихітної сови чи знаходять її запаси, ніж бачать її на власні очі. Сичик-горобець майже ніде буває численним. :: детальніше
Улюблене місце оселення великої очеретянки — звичайно, густі очеретяні зарості. Але наскільки вона вимоглива до густоти заростей, настільки неперебірлива, коли йдеться про їх розміри. Тому великих очеретянок, які повернулися із зимівлі, можна побачити вже в кінці квітня — на початку травня і в неозорих очеретяних хащах на мілководдях водосховищ, і у вузьких смугах очерету, який росте вздовж меліоративних каналів, навколо стариць, озер, ставків. :: детальніше